Отримавши в 1991 році незалежність, Україна виявилась неготовою до нових умов. Ті реформи, які проводилися в останні роки існування СРСР, характеризувалися непослідовністю та не мали ясної стратегії.
Незважаючи на початки приватновласницьких відносин у кінці 1980-х років, Україні у спадок дісталася командно-адміністративна система керування господарством. Подальший катастрофічний стан економіки України зумовили такі чинники:
- деформація виробництва з високою мілітаризацією (зокрема, до 80% усіх заводів машинобудування працювали на оборону, в УРСР було зосереджено 40% союзного ВПК);
- загальне одержавлення підприємств і установ;
- розвиток радянської економіки відбувався екстенсивно (зростання кількісних показників на шкоду якісним), що призвело до зниження конкурентоспроможності перед зарубіжним виробником;
- радянська ментальність (практика приписок у звітах, відсутність мотивації ефективної праці в більшості робітників, повсюдне дрібне розкрадання майна підприємств його працівниками тощо).
Тому перед українським суспільством постали два економічних питання:
- Якою має бути в державі майбутня господарська система?
- Які практичні кроки потрібно негайно втілювати в життя?
Процес основоположних економічних реформ розтягнувся на десятиліття. На 1990-ті роки припав безпрецедентний занепад господарства. Протягом 1990–1994 рр. ВНП зменшився на 44%, національний дохід – на 54%, промислове виробництво впало на 44%. 1994 року падіння української промисловості становило 27,7% – найбільший показник у цей період. Сільське господарство у 1990–1993 роках показало скорочення на 25%.
Першій половині 1990-х років притаманна величезна інфляція. 1992 року Україна вийшла з рублевої зони. Тимчасові купоно-карбованці 1993 року знецінилися на 10200%. У 1991–1994 роках купівельна спроможність громадян знизилася до 5 разів. Ще 1992 року майже 64% українців перебувало за межею бідності.
На інфляцію впливала грошова емісія Національного банку, що перекривала бюджетний дефіцит. 1992 року він становив 57,5% бюджетних видатків, 1994 року – 29,7%, а вже 1995 року – 7,3%. Збалансування головного кошторису держави та стабілізація фінансів дозволили у вересні 1996 року провести успішну грошову реформу в Україні.
У другій половині 90-х років кризові процеси сповільнилися. На кінець 1999 року проявилося економічне зростання, яке тривало до світової кризи 2008 року.
