Формула Штайнмаєра — варіант імплементації окремих пунктів «Комплексу мір з виконання Мінських угод» (12.02.2015), що стосуються надання особливого статусу території ОРДЛО. Такий статус має встановитися внаслідок місцевих виборів, що відбудуться згідно з українським законодавством.
«Формула Штайнмаєра» отримала назву від імені міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, який був її автором або співавтором (за різними джерелами).
Передумови: мінські угоди не працюють
Мінські угоди 2014 і 2015 років, покликані припинити війну на Сході України, не виконувалися. Імовірно основна причина — небажання лідерів РФ та терористів ОРДЛО виконувати ключові умови з безпеки. Просте населення очевидно зморилося та готове виходити з ситуації, зберігаючи обличчя.
Перший пункт Мінську-2 вимагає: «негайне та всеосяжне припинення вогню в окремих районах Донецької та Луганської областей України (ОРДЛО) опівночі 15.02.2015». Восени 2019 року обстріли продовжуються, попри неодноразове оголошення «режиму тиші» на Донбасі.
До прикладу, у проміжку між 21 липня, коли почалося чергове «перемир’я», і кінцем вересня 2019 року внаслідок обстрілів російськими збройними формуваннями загинуло 26, отримало поранення 75 українських військових (ukrinform.ua).
Натомість Російська Федерація та підконтрольні їй угрупування ОРДЛО вважають пріоритетним кроком надання так званим ДНР і ЛНР «особливого статусу» в складі України.
Процедуру отримання «особливого статусу» було озвучено в Берліні в ніч на 20 жовтня 2016 року на зустрічі лідерів України, Російської Федерації, Німеччини й Франції та головами закордонних відомств цих держав (нормандський формат).
За словами українського голови МЗС Павла Клімкіна, спрощено ідея Штайнмаєра виглядала так: «особливий статус через чесні, демократичні вибори відповідно до стандартів ОБСЄ». При цьому формула Штайнмаєра не є дорожньою картою виконання мінських угод. Вона має регламентувати лише питання «особливого статусу» ОРДЛО.
20 жовтня 2016 року Президент України Петро Порошенко повідомив журналістам, що формула Штайнмаєра є частиною дорожньою карти, яка визначатиме послідовність кроків з реалізації мінських угод. Прописати формулу мали очільники МЗС до кінця листопада 2016 року.
П. Порошенко озвучив позицію України: за формулою Штайнмаєра всі іноземні озброєні підрозділи мають бути виведені безумовно ДО проведення виборів, що є необхідною умовою для проведення виборчого процесу. А першим пунктом має стати всеосяжне та негайне забезпечення режиму припинення вогню.
Тобто формула Штайнмаєра — одна зі складових мінського процесу, що стосуються лише пунктів 11-12 «Комплексу мір з виконання Мінських угод» (Мінськ-2).
Петро Порошенко про майбутню формулу Штайнмаєра у 2016 році
«Головне завдання — було переведення формату відносин у формат створення робочої дорожньої карти, де буде чітко визначено дві складові: складова послідовності кроків, які ми робимо для імплементації мінських угод і гарантії їх виконання. …
Жодної альтернативи нормандському формату на сьогоднішній день не існує, і про це було чітко наголошено під час сьогоднішньої зустрічі. Позиція друга, про те. що ми маємо розробити й затвердити робочу дорожню карту. …
…І ми дали основні напрямки, які ця дорожня карта має містити. Перше і головне, дорожня карта є документом по імплементації всіх мінських угод [Мінськ-1 — вересень 2014; Мінськ-2 — 12.02. 2015]. … Левова частина … було обговорення безпекових питань. Чітко наголошено, що всі складові безпекових питань мінських угод є складовою частиною дорожньої карти й плану імплементації. …
Були окремо обговорені питання підготовки до виборів. … Імплементації так званої формули Штайнмаєра… Наша позиція полягає в тому, що всі іноземні озброєні підрозділи мають бути виведені безумовно ДО проведення виборів, що є необхідною умовою для проведення виборчого процесу. …
Першим пунктом вчергове наголошуємо на всеохоплюючому і негайному забезпеченню режиму припинення вогню. …»
Чому є проблема узгодити формулу Штайнмаєра
Восени 2016 року було озвучено ідею формули, але не її зміст. Узгодження затягнулося, бо стало камінням спотикання між українською та російською дипломатією.
Павло Клімкін у 2018 році схарактеризував ситуацію так:
«Росія хоче просто формулу, і таким чином це легітимізація того, що є. І взагалі, вся логіка Росії — це нічого не змінювати, і просто легітимізувати свій простір, свій протекторат. Лавров про це чітко сказав, коли ми говорили про миротворчу операцію: “Нічого не змінюємо. Всі, хто там є, мають залишитися, йдемо далі”»
Натомість позиція України лишалася незмінною:
«спочатку безпека, потім починаємо працювати над нормальними виборами, якими саме будуть місцеві вибори. І от формула — давайте не сприймати її як математику — частиною процесу має бути повернення України на Донбас. … Росія це бачить, як просто вирвану з процесу легітимізацію.»
Формула Штайнмаєра у 2019 році
1 жовтня 2019 року тристороння контактна група погодила текст формули Штайнмаєра. З боку України її підписав Леонід Кучма.
Погоджена формула Франка-Вальтера Штайнмаєра передбачає:
- Закон України про особливий статус ОРДЛО набуває чинності о 20:00 за місцевим часом в день проведення місцевих виборів, що відбудуться згідно з законодавством України.
- Закон діє тимчасово до публікації доповіді ОБСЄ про відповідність виборчого процесу міжнародним демократичним стандартам.
- Закон продовжує діяти у випадку визнання виборів такими, що відбулися демократично.
У формулі відсутнє пояснення компоненту безпеки. Зокрема незрозуміло:
- чи буде припинено вогонь в ОРДЛО до початку виборчого процесу;
- чи буде звільнено заручників;
- чи буде відновлено контроль України над українсько-російським кордоном;
- чи буде виведено з території Донбасу всі іноземні збройні формування, військову техніку та найманців;
- чи буде роззброєно всі незаконні загони тощо.
Таким чином, станом на 1 жовтня формула Штайнмаєра набула відмінного змісту. Від старої «формули», озвученої в намірах, лишилася тільки назва. З позиції суверенітету України нова версія несе загрозу. Зокрема через загрозу федералізації: Російська Федерація може отримати лояльну владу в регіонах з особливим статусом. Громадяни, які це розуміють розпочали серію протестів «Ні капітуляції!».
Сама ситуація з підміною суті «формули» та має історичні паралелі з 1659 роком.
Паралелі з 360-річною давниною
Протягом 1658-1659 років між Гетьманщиною та Московщиною тривала війна. Цей конфлікт розпочався через московське втручання до козацьких справ: 1658 року цар підтримав опозицію проти гетьмана Івана Виговського (1657–1659).
Двома роками раніше, 1656 року Московщина уклала мир із Польщею та оголосила війну Швеції. Ці держави — ворог і союзник Гетьманщини. Богдан Хмельницький (1648–1657) розцінив такий акт як зраду Переяславської угоди 1654 року (Березневі статті). За її умовами цар мав воювати з Польщею.
Після смерті Хмельницького новий гетьман Виговський продовжив дистанціюватися від Москви. Московити, бажаючи повернути козаків під свій вплив, виступили проти Виговського.
Гетьманщина знаходить союзників: Польщу та Крим. І влітку 1659 року Виговський разом із військом Кримського Хана Мухамед-Гірея IV знищують московське військо під Конотопом.
Проте успіх не вдається розвинути. У середині Гетьманщини розгортається політична боротьба, опозиція скидає Виговського. Новим гетьманом стає син Богдана Хмельницького — Юрій (1659–1663).
Юрій Хмельницький поспішає укласти мир із Москвою, сподіваючись, що бойові перемоги козаків, дозволять здобути умови, кращі за Переяславську угоду 1654 року.
Але молодий Хмельницький зі своєю старшиною зазнають фіаско.
17 жовтня 1659 року укладається нова Переяславська угода. Московський воєвода князь Олексій Трубецькой змушує козаків прийняти жорсткі умови, які обмежують суверенітет козацької держави. Зрештою, це призводить до ліквідації Гетьманщини через 105 років, у 1764 році.
Хоча згадані переяславські угоди відрізняються за змістом, домовленості 1659 року стали символічним відновленням «возз’єднання двох братніх народів», яке російська пропаганда досі рахує з 1654 року.
У 1650-ті роки Москва використовувала пропаганду, щоб сварити тодішніх українців між собою (підтримка опозиції проти української влади) та реалізувати свої зовнішньополітичні завдання (ослабити Україну та посилити московський вплив на неї). Схема перегукується із реаліями 2010-х років (і не тільки).
Як ви гадаєте? Діліться своїми міркуваннями у коментарях і поширюйте цю статтю у своїх соціальних мережах!
