1987 року реформи у СРСР, які двома роками раніше започаткувало оточення генсека М. Горбачова, отримали новий етап свого розвитку. Уряд наважився на подальшу модернізацію держави, змінивши радянську політичну систему. У політичному житті відбулися зміни, відколи в січні 1987 року стартували гласність і лібералізація.
Органи держбезпеки послабили свій контроль над діяльністю національних діячів і політичних дисидентів. Користуючись нагодою, українська інтелігенція на своїх зібраннях (червневий пленум Спілки письменників України, з’їзди вчителів, театралів тощо) звернулися до центральних партійних органів і Президії Верховної Ради УРСР із закликом покращити становище української мови, розширити сферу її застосування, підняти рівень володіння нею в ЗМІ.
Одночасно в Українській РСР постав рух на підтримку перебудови. Він проявився в діяльності низки новостворених організацій і спілок. А вже в липні 1988 року виникла Українська Гельсінська спілка (УГС) – перша незалежна організація партійного типу. Вона була збудована на базі Української групи сприяння Гельсінських угод. Її головою заочно обрали Л. Лук’яненка (перебував у засланні). Членами виконкому УГС стали В. Чорновіл, М. і Б. Горині, С. Хмара та ін. Чорновіл і брати Горині підготували програмний документ «Декларація принципів». У «Декларації» озвучувалася, зокрема, ідеї передати владу в республіці з рук КПУ до демократично обраного парламенту (Рада народних депутатів), надати українській мові статус державної, а сам Радянський Союз перетворити у конфедерацію незалежних держав.
УГС дала поштовх до утворення інших громадських організацій. Невдовзі вони утворили національну коаліцію Народний Рух України за перебудову (Рух), до якої ввійшли як демократи, так і комуністи, що розділяли позицію Руху. Рух як громадсько-політична організація було зареєстровано в лютому 1990 року. Є свідчення, що В. Щербицький, будучи 1-м секретарем ЦК КПУ, був проти появи такої спілки. Натомість М. Горбачов певний час розглядав Рух як одну із форм підтримки перебудовчих процесів в державі.
У березні 1990 року на загальносоюзному рівні було скасовано конституційну норму про «керівну та спрямовуючу» роль компартії. Це започаткувало, зокрема в УРСР, політичний плюралізм і багатопартійність.
Після парламентських виборів 1990 року, Рух зіграв роль неформальної демократичної коаліції, до якої ввійшли новоутворені політичні партії, зокрема Українська республіканська партія (створена на базі УГС) та Демократична партія України.
Вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад 1990 р., які відбулися на засадах альтернативного вибору кандидатів, змагальності між ними підтвердили остаточне формування багатопартійної системи в Україні. До парламенту та місцевих рад увійшли демократи та комуністи-прихильники української національної ідеї. Саме вони прийняли важливі рішення на шляху до суверенітету та незалежності України.
