Обмін населенням між Польською Народною Республікою та УРСР

Обмін населення між УРСР і ПНР 1944-1946 рр. Зміни 1951 року.

У середині 1940-х років на території УРСР і ПНР опинилася велика кількість різноетнічного населення. Автохтонні українці опинилися за лінією Керзона на Сході Польщі. А на Заході України лишалися поляки, що щільно селилися від початку польської експансії, розпочатою Казимиром ІІІ (XIV ст.) Продовжити читання “Обмін населенням між Польською Народною Республікою та УРСР”

Міжнародні договори другої половини 1940-х років та Україна

Паризька конференція 1946 року

Питання повоєнного облаштування Європи розв’язувалося протягом кількох років. Основні принципи нового устрою було озвучено під час Ялтинської (лютий 1945) та Потсдамської (липень – серпень 1945) конференцій. Механізми реалізації та деталі по окремих країнах стали предметом розгляду різних комісій, багатосторонніх домовленостей тощо.

Представники УРСР взяли участь у цьому процесі Продовжити читання “Міжнародні договори другої половини 1940-х років та Україна”

Україна – співзасновниця ООН

Flags United nations & UkrSSR

1945 року зусиллями 51 країни засновано ООН. Україна стала засновницею та взяла участь у діяльності новоствореної організації. Як це було. Продовжити читання “Україна – співзасновниця ООН”

Донос як один із стовпів російського самодержавства (частина друга)

(Перша частина тут)

Спочатку був «извет», або що запускало розшук

«Извет» – тогочасна прийнята назва доносу. З нього починалося 99,9% політичних справ в Російській імперії XVIII ст. Доноси були письмові та усні, їхня форма – довільна. Головне – повідомити про «слово та діло» й указати пункт.

Доносити міг будь-хто. Серед доносителів були безпосередні свідки вчинку а також заздрісники, які бажали заволодіти майном обвинуваченого чи помститися йому за щось. Це тягло за собою безліч безпідставних доносів, а згодом зруйновані долі людей чи втрату їхнього життя.

З іншого боку, держава створила такі умови, що піддані не могли не доносити. Люди боялися стати «неизветчиком». «Недоносителі» наказувалися жорсткіше, ніж лжедонощики. За законом «неизветчик» фактично прирівнювався до співучасника державного злочину (Анисимов Е., С. 175).

Статуя Траяна... Фото Hartmann Linge (на умовах ліцензії CC-by-sa 3.0)
Рим часів Траяна потерпав від донощиків. Імператор позбувся їх. Усіх…

Часто Продовжити читання “Донос як один із стовпів російського самодержавства (частина друга)”

Донос як один із стовпів російського самодержавства (частина перша)

У статтях про сакральність московських і російських монархів, а також про феномен народного самозванства (див. №1, №2, №3), я спробував показати паралелі або корені (кому як подобається) сучасного політичного менталітету громадян РФ.

Для повноти картини хочу розповісти про особливості політичного розшуку часів Російської імперії, зупинившись на його початковій стадії – доносах.

На мою думку, кращий матеріал з цієї проблеми – монографія Анісімова Є. В. «Дыба и кнут. Политический сыск и русское общество в XVIII веке» (М., 1999). Євген Анісімов вивчив і систематизував великий пласт першоджерел, зокрема «непригожие речи». Результатом праці став показ цілісної історії політичного розшуку як державного інституту XVIII століття.

Щоб не робити наново велосипед, скористаюся цією книгою.

Петро І та реформа політичного розшуку

Петро І довів систему політичного розшуку до свого апогею. Вважалося, що в інтересах царя розглядати усі справи кримінального, майнового, фінансового характеру.

Петро І брав безпосередню участь у допитах и стратах. За його правління доносительство вийшло на новий інституційний рівень
Петро І брав безпосередню участь у допитах и стратах. За його правління доносительство вийшло на новий інституційний рівень

Звісно, Продовжити читання “Донос як один із стовпів російського самодержавства (частина перша)”