Московське самозванство в XVII ст. як народний феномен (частина друга)

(Перша частина тут)

«Класифікація» самозванства за «непригожими речами»

Більшість «непригожих речей», яка стосувалася самозванства, складає іменування себе або когось «царем». П. Лукін серед різних випадків наводить епізод 1631 року, що стався поміж костромських тюремників («тюремных сидельцев»).

Ивашка Гаврилов сын Ерыкалов “…июля в 19 д[ень] говорил … в тюрьме невежливо государево слово и называл сам себя государем при всех тюремных сидельцах.” Правда, сам Ерыкалов в свое оправдание заявил, что его неправильно поняли, а в действительности он говорил: “Я де своему животу государь” (что, впрочем, тоже являлось “непригожими речами”, так как распоряжаться “животами” всех подвластных ему людей мог только царь). (П. Лукин, С. 122).

«Кабы я была царица…» – достатньо цих слів, щоб у XVII ст. звинуватили у самозванстві.
«Кабы я была царица…» – достатньо цих слів, щоб у XVII ст. звинуватили у самозванстві.

Або випадок 1648 року в Тулі, Продовжити читання “Московське самозванство в XVII ст. як народний феномен (частина друга)”

Московське самозванство в XVII ст. як народний феномен (частина перша)

У попередньому матеріалі я торкнувся явища сакральності московського царя. Використав матеріал монографії Павла Лукіна «Народные представления о государственной власти в России XVII века» (М., 2000).

Уважний читач розуміє, що тему я обрав через її злободенність. Сучасна ментальна віра у царя – один із факторів, які формують політичний порядок денний у РФ, зокрема її зовнішню політику. Без сумнозвісних 86% підтримки російського президента уже закінчилася б війна на Сході України. Можливо, вона не починалася б узагалі та Крим не зазнав окупації.

Лжедмитрій І присягається королю Речі Посполитої Сигізмунду ІІІ запровадити католицизм в Московському царстві. Винятковий самозванець, який сидів на царському престолі.
Лжедмитрій І присягається королю Речі Посполитої Сигізмунду ІІІ запровадити католицизм в Московському царстві. Винятковий самозванець, який сидів на царському престолі.

Звісно, сакральний монарх не є винятком для історії різних народів Продовжити читання “Московське самозванство в XVII ст. як народний феномен (частина перша)”

Сакральний цар (XVII ст.) і російське сьогодення. Царські холопи

Жителі України постійно переконуються у світоглядній прірві, яка відділяє від мешканців Російської Федерації. Одним із маркерів, що демонструє це, є традиції політичного управління.

Так, для більшості українських громадян демократія – норма. Символ сучасності – Майдан – став формою протесту та висловлення думки, певною мірою подібною до майдану Запорізької Січі.

2_Клавдий Лебедев. Марфа Посадница
1472 року війська Івана III розгромили новгородське віче. Знищено найяскравішу демократичну традицію на північно-східних руських землях

Натомість росіянам імпонує Продовжити читання “Сакральний цар (XVII ст.) і російське сьогодення. Царські холопи”

Холодна війна

«Холодна війна» – період конфронтації протягом 1947–1991 років між двома таборами, очолюваними Радянським Союзом і США. Це протистояння соціалістичної та капіталістичної системи, які в другій половині ХХ ст. склали основу біполярного світу. Продовжити читання “Холодна війна”