Для тих, хто цікавиться уроками історії
У середині 1940-х років на території УРСР і ПНР опинилася велика кількість різноетнічного населення. Автохтонні українці опинилися за лінією Керзона на Сході Польщі. А на Заході України лишалися поляки, що щільно селилися від початку польської експансії, розпочатою Казимиром ІІІ (XIV ст.) Продовжити читання “Обмін населенням між Польською Народною Республікою та УРСР”
Загальновідомо, що після закінчення радянсько-німецької війни (09.05.1945), до складу України ввійшли Закарпаття (1945) та Крим (1954). Проте встановлення кордонів УРСР не обмежувалося цими територіями та мало складну процедуру Продовжити читання “Встановлення кордонів УРСР у 1945-1954 роках”
Питання повоєнного облаштування Європи розв’язувалося протягом кількох років. Основні принципи нового устрою було озвучено під час Ялтинської (лютий 1945) та Потсдамської (липень – серпень 1945) конференцій. Механізми реалізації та деталі по окремих країнах стали предметом розгляду різних комісій, багатосторонніх домовленостей тощо.
Представники УРСР взяли участь у цьому процесі Продовжити читання “Міжнародні договори другої половини 1940-х років та Україна”
1945 року зусиллями 51 країни засновано ООН. Україна стала засновницею та взяла участь у діяльності новоствореної організації. Як це було. Продовжити читання “Україна – співзасновниця ООН”
(Перша частина тут)
«Извет» – тогочасна прийнята назва доносу. З нього починалося 99,9% політичних справ в Російській імперії XVIII ст. Доноси були письмові та усні, їхня форма – довільна. Головне – повідомити про «слово та діло» й указати пункт.
Доносити міг будь-хто. Серед доносителів були безпосередні свідки вчинку а також заздрісники, які бажали заволодіти майном обвинуваченого чи помститися йому за щось. Це тягло за собою безліч безпідставних доносів, а згодом зруйновані долі людей чи втрату їхнього життя.
З іншого боку, держава створила такі умови, що піддані не могли не доносити. Люди боялися стати «неизветчиком». «Недоносителі» наказувалися жорсткіше, ніж лжедонощики. За законом «неизветчик» фактично прирівнювався до співучасника державного злочину (Анисимов Е., С. 175).
Часто Продовжити читання “Донос як один із стовпів російського самодержавства (частина друга)”