Щороку, 9 листопада – у день пам’яті Нестора Літописця, згадуємо про українську писемність і мову. Цей ченець причетний до створення давньоруської пам’ятки – «Повісті минулих літ», яка засвідчує значний розвиток літературної традиції на теренах Київської Русі.
Маємо й інші імена, з якими пов’язана історія писемності українців.
Вітайте Лаврентія Зизанія (1560-ті – 1634), автора першого друкованого словника східнослов’янською мовою «Лексиса»!
Зизаній і його сучасники церковнослов’янською писали-читали твори високого книжного стилю, розмовляли – руською, тобто тодішньою староукраїнською або ж старобілоруською (тут і далі як синоніми). Руська – також мова листування та офіційного діловодства Великого князівства Литовського, до якого до 1569 року входили українські землі.
Хоча церковнослов’янська загалом була зрозуміла предкам сучасних українців і білорусів, вона – іноземна мова, адже походить з давньоболгарської. 1596 року Л. Зизаній опублікував свого «Лексиса», щоб усунути труднощі прочитання релігійних текстів.
«Лексис» Лаврентія Зизанія і його вплив на мову
Дослівний переклад сучасною українською мовою: «Лексис або ж речення, коротко зібрані. Зі словенської мови на простий руський діалект розтлумачені. Лаврентій Зизаній».
Сучасники автора словенською (або ж словенороською) називали церковнослов’янську. Руський діалект – староукраїнська.
Усього Зизаній помістив 1061 лексичну одиницю. Це зібрання було єдиним масовим джерелом інтерпретації слів до появи 1627 року словника Памви Беринди (див. «Русский язык у XVII ст. – це тогочасна українська та білоруська мови»).
Понад три десятиліття школярі та учений люд безальтернативно користувався доробком Лаврентія Зизанія.
Переглядаємо «Лексис»
Зизаній добирав слова за диференційованим принципом, тобто виділяв малозрозумілі тогочасному читачеві.
Пояснював слова по-різному. Це:
- дослівний переклад («бісер» – «перла» [перлини]);
- тлумачення («баснословіє» – «нікчемная мова»);
- синонімічний ряд («врач» – «лікар», [середньолатинське] «доктор»).
Щоб побіжно розуміти написане в «Лексисі», досить знати сучасні українську й російську мови та дореволюційний кириличний алфавіт.
Надстрокові літери, юси, титли (символи скорочень), позначення наголосу, інші знаки вільно сприймаються в контексті.
Пам’ятаймо, що літеру ѣ (ять) в церковнослов’янських текстах читали як звук «є» (перейшло в сучасну російську), натомість у руських джерелах – переважно як звук «і», аналогічно сучасній українській мові.
Порівнюючи «Лексис» і сьогоднішню писемність, простежуємо особливості розвитку мовної традиції.
Дієприкметники (рос. причастие)
Сучасна українська мова позбулася низки дієприкметників, які вживалися староукраїнською.
Наприклад.
Будущій – прийдучій, што маєт биті.
Суч. укр.: прийдешній, (той) що має бути.
Безмєрний – мєри не маючій.
Суч. укр.: той, що не має міри. Хоча тепер вживаємо безмірний.
Інфінітив дієслова
Неозначена форма дієслова («прагнути»), яку ми звикли бачити в словниках, відсутня в роботі Лаврентія Зизанія. Він писав у 1-й особі однини («прагну»).
Жажду – прагну, пити хочу.
Желаю – жадаю.
«Метаморфози» староукраїнської лексики
Зрозум(і/є)ван’є
Сучасне російське внимание перекладаємо запозиченою з польської увагою. Інші спільнокореневі, які бачимо на ілюстрації, збереглися в українській і російській мовах. Хоча значення слів «роз’їхалися».
Так, тепер «внимаю», «внемлю» – уважно слухаю, а «зрозуміваю» (з праслов’янським коренем «ѹмъ») стало «розумію».
Глупство
Очевидно, у часи Зизанія «безумство» було книжним церковнослов’янським словом і йому відповідало староукраїнське «глупство». За сотні років все змішалося.
Показовий рядок:
Безумствую – дурію, глупію
Сьогодні перші два слова присутні в українській, і всі три – в російській.
Руська мова XVI століття – жива мова українців і білорусів.
Якщо відкинути власне церковні поняття, виявляємо слова, які дійшли до наших днів без великих змін. Така лексика стабільна. Вважається, за 1000 років змінюється до 20% слів, що становлять головний словниковий фонд. За 400 років – менше 10%
Отож маємо нагоду бачити, які слова вживали українці й білоруси чотири століття тому.
Пропоную поглянути кілька фрагментів з виділеними блоками, які розшифрував літерами сучасного українського алфавіту:
- напівжирний курсив – слова словенською (церковнослов’янською) мовою;
- курсив – слова староукраїнською мовою.
Баня – лазня [купель]
Беззлобїє – щирая доброт[а].
Баснь – казка, слово, байка
Баснословіє – нікчемная мова.
Бєзместний – неслушний
Брак – женитва, весел’є
Брачуся – женюся, весел’є справую
Єдва – заледве
Да будєт – нехай будєт
Дєсница – правица
Господствую – паную
Господство – панство
Повний оцифрований виклад «Лексиса» можна переглянути на сторінці проекту Ізборник.
Резюме
1. По Лексису Лаврентія Зизанія бачимо, наскільки слова руської мови XVI ст. споріднені з лексикою сучасної української (аналогічно – білоруської). Недарма українці та білоруси легко спілкуються між собою без підготовки.
Натомість, росіяни не розуміють про що говорять їхні «брати» на двох східнослов’янських мовах. Це викликано низкою факторів.
Один із таких: серцевина власне слов’янської лексики в російській мові походить від церковнослов’янської. Тому росіянам навіть легше порозумітися з болгарами, ніж з «братами».
2. Українська мова рухається. Вона вбирає іншомовні зразки. Очевидно, не все від доброго життя. Валуєвські укази, емські циркуляри століттями придушували природний розвиток, насаджували стороннє…
Лексис Лаврентія Зизанія свідчить: староукраїнська мова та писемність існувала тоді, коли ще не було ні масонів, ні австрійського генштабу, ні інших «посередників». Натомість мова набула такого розвитку, щоб змусити московитів її боятися та забороняти протягом кількох століть.
З Днем державної мови та писемності, співгромадяни!
(оцінок: 5, у середньому: 4,80 из 5)