Дострокові президентські вибори у 1994 р.

Перші роки незалежності Україна зазнала глибоких економічних і соціальних негараздів. Зросло незадоволення громадян політикою Президента Л. Кравчука. Більше того, влада не мала стрижневої програми, яка дала б упевненості українцям у майбутньому. Однією з рушійних сил громадськості, що вимагала змін у владі, став шахтарський страйк улітку 1993 року. Результатом виступів стали позачергові вибори Верховної Ради та президента у 1994 р.

Причини позачергових президентських виборів 1994 р. крилися не лише в економічних негараздах, а й у конфлікті між президентом Л. Кравчуком і прем’єр-міністром Л. Кучмою. Останній був вихідцем з «червоних директорів», тому мав підтримку та відстоював інтереси східних і південних промислових центрів України. Натомість Леонід Кравчук не надав чіткої програми розвитку господарства, у тому числі й для великих підприємств.

Президент і прем’єр по-різному розуміли зовнішню політику, зокрема в питанні відносин з Російською Федерацією. Російськомовний Леонід Кучма підтримував ідею зближення з північним сусідом на відміну від Кравчукової політики дистанціювання.

Утім обох об’єднували важливі спільні риси:

  • походили з колишньої партійної номенклатури;
  • розвиток господарства вбачали за розпливчастим постсоціалістичним зразком;
  • виступали за сильну владу президента;
  • бажали розбудовувати Україну як самостійну та впливову державу.

Окрім основних фаворитів президентських перегонів у першому турі помітними фігурами виявилися О. Мороз (лідер соціалістів, підтримуваний комуністами) і В. Лановий (представник ліберального крила). Олександр Мороз обстоював ідеї керованої економіки, за якими державний контроль переважає за ринковими механізмами. Натомість Володимир Лановий виступав за радикальну реформу ринку, вихід зі Співдружності незалежних держав. Його підтримав Народний Рух.

Перший тур президентських виборів в Україні 1994 р. відбувся 26 червня. Усього брало участь сім кандидатів: В. Бабич (2,48%), Л. Кравчук (38,36%), Л. Кучма (31,17%), В. Лановий (9,55%), О. Мороз (13,33%), І. Плющ (1,24%), П. Таланчук (0,55%).

Мізерна підтримка О. Мороза виявилася несподіванкою, оскільки за три місяці до того ліві сили отримали третину голосів під час парламентських виборів. Перевага, яку східні та південні області надали Л. Кучмі, свідчила, що мешканці регіонів уже не підтримували соціалістичні гасла, натомість їм було близьким зближення з Росією та надання російській мові офіційного статусу. Леонід Кучма справляв враження поборника цих ідей.

10 липня пройшов другий тур президентських виборів 1994 р. Перемогу здобув Л. Кучма: 52% проти 45% голосів за чинного президента Л. Кравчука. Явка виборців у обох турах перебільшувала 70%, що контрастувало з низькою відвідуваністю дільниць під час недавніх виборів до Верховної Ради.

ПоганоМожна кращеПочитати на разДобреЧудово (Станьте першим, хто оцінить статтю!)
Завантаження...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *