2007 року розгорілася економічна криза в США. На початку 2008 року стають явними ознаки розповсюдження фінансово-економічних проблем на інші країни глобалізованого світу. Цей рік для України став періодом загрозливих очікувань:
- недостатня інтеграція до світової економіки відтягувала швидке падіння (скорочення виробництва відбулося тільки 2009 року);
- експортно орієнтована економіка держави була приречена на занепад.
У першій половині 2008 року на фондових ринках України спостерігалася жвавість. Зокрема до держави заходив іноземний капітал, який сподівався знайти тиху фінансову гавань. На фоні світових подій вітчизняна економіка через низку факторів виглядала привабливо. Це:
- відкритість економіки;
- зовнішній борг України у середині 2008 року дорівнював 59,9% ВВП;
- державна частка боргу становила лише 15% (решта відносилася до приватного сектору);
- високий рівень доларизації української економіки (до 40% ВВП)
На відміну від показників фондових ринків, 2008 року в Україні приріст ВВП становив 2,1% (інші дані: 2,3%) до попереднього року. Проблеми в реальному секторі економіки викликали ланцюгову реакцію:
- Нацбанк в останньому кварталі 2008 року витратив майже $ 4,7 млрд на зменшення падіння гривні;
- за підсумками року інфляція становила 22%;
- громадяни почали достроково знімати банківські депозити (Нацбанк ввів обмеження, доки в березні 2009 року не заборонив подібні фінансові операції);
- банки тимчасово припинили видачу кредитів реальному сектору народного господарства;
- скорочення експорту викликало падіння всієї економіки;
- до держави менше стало заходити валюти;
- зросла комерційна та державна заборгованість (за півтора року (2009 – перша половина 2010 рр.) державний борг зріс утричі);
- скоротилися іноземні інвестиції (за 2009 рік – у 2,5 раза у порівнянні з попереднім роком);
- рівень тіньової економіки досяг 31% ВВП.
Як наслідок, 2009 року ВВП держави скоротився на 14,8%. Це один із найбільших показників у світі. Глибина кризових явищ була зумовлена кількома чинниками:
- експортна орієнтованість (45% ВВП у 2007 році);
- невелика диверсифікація народного господарства;
- велика частка імпорту товарів (до 50%);
- політична нестабільність і популістська діяльність Кабінету міністрів Ю. Тимошенко.
Перші три чинники сформували глибоку залежність української економіки від світової кон’юнктури. Відсутність сталої економічної політики посилила кризові процеси. Так, господарства низки азійських країн в умовах світової кризи 2008 року продовжували зростати. Досягнули цього за рахунок розвитку національних ринків і підвищення купівельної спроможності населення.
В Україні протягом 2008 року кілька разів збільшили показники номінальних доходів громадян (зарплат, стипендій тощо), у січні розпочали кампанію з компенсації вкладникам радянського Ощадбанку по 1 тис. грн (т. зв. «Юліна тисяча»). Проте інфляція нівелювала ефект від подібних акцій. Крім того, за умови появи додаткової грошової маси вітчизняні підприємства виявилися не готовими збільшити виробництво, їм виявилося простіше просто піднімати ціни на товари та послуги.
Про передумови світової фінансової кризи 2008 року – іпотечну кризу в США 2007 року. В Україні це відгукнулося 2009 року падінням ВВП на 14,8%
Світова криза 2008 року показала залежність економіки України від глобальних процесів. Уперше після 1999 року в 2009 році відбулося падіння економічного розвитку. Такий «демарш» збив середньорічні темпи зростання попереднього десятиліття, який не вдалося повторити, навіть у період нового росту 2010–2013 рр.
