Мінські домовленості 2015 року

Мінські домовленості 2015 року — це Комплекс заходів з виконання Мінського протоколу 2014 року. Узгоджено в Мінську в ніч з 11 на 12 лютого 2015 року лідерами Німеччини, Франції, України та РФ («нормандський формат»). Підписано 12 лютого учасниками Тристоронньої контактної групи.

Інші назви, якими називають ці домовленості: Мінськ-2, Друга Мінська угода, Мінська угода 2015 року, Переговори «нормандської четвірки» в Мінську.

Слід розрізняти Декларацію Президента РФ, Президента України, Президента Франції та Канцлера ФРН на підтримку вище згаданого «Комплексу заходів».

Мінськ-2 і Мінськ-1 прийнято узагальнено називати Мінськими угодами.

Історичні передумови

У середині січня 2015 року російсько-терористичні війська посилили свої напади на українські позиції та пішли в наступ. Це зняло примарні надії на якесь заспокоєння на Сході України, яке очікувалося після Мінська-1. Причини мінських домовленостей 2015 року нагадували передумови попередніх: слабкість Збройних сил України змушувала акцентувати увагу на дипломатії.

З іншого боку, лідери найсильніших країн ЄС – Німеччини та Франції –висловити своє бачення щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. 5 лютого вони відвідали Київ, де провели переговори з Петром Порошенком, а 6 лютого – Москву, де обговорили про свої плани з Володимиром Путіним.

10 лютого завершилися переговори між заступниками міністрів закордонних справ держав-учасниць «нормандського формату» і було анонсовано щонайшвидшу зустріч лідерів «нормандської четвірки» в Мінську.

Умови мінських домовленостей 2015 року (скорочено)

1. Негайно та повністю зупинити вогонь в окремих районах Донецької та Луганської областей України (ОРДЛО) опівночі 15.02.2015.
2. Двом сторонам відвести важке озброєння на рівнозначну відстань з метою утворити зону безпеки. Мінімальна дистанція 50 км один від одного (для України – від фактичної лінії фронту; для терористичних угруповань – від межі, визначеної Мінським меморандумом від 19.09.2015).
3. Забезпечити для ОБСЄ ефективне спостереження та перевірку режиму зупинки вогню та відведення важкого озброєння.
4. Розпочати у перший день діалог щодо здійснення місцевих виборів згідно з законодавством України; також Верховній Раді України визначити територію, на яку поширюються тимчасові правила про порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО (після підписання Мінська-2 – не пізніше ніж через 30 днів).
5. Помилувати та амністувати осіб, пов’язаних з подіями, що мали місце в ОРДЛО.
6. Звільнити та обміняти всіх заручників і незаконно утримуваних осіб за принципом «всіх на всіх».
7. Створити умови для безпечного доступу та логістики гуманітарної допомоги для нужденних.
8. Відновити соціально-економічні зв’язки, грошові перекази (зокрема, пенсії, оплата комунальних рахунків, відновлення оподаткування в межах українського законодавства).
9. Забезпечити повний контроль над державним кордоном України з боку українського уряду (розпочати в перший день після місцевих виборів).
10. Вивести під наглядом ОБСЄ всі іноземні збройні формування, військову техніку та найманців з території України. Роззброїти всі незаконні загони.
11. Змінити Конституцію України в частині децентралізації (з урахуванням особливостей ОРДЛО), ухвалити постійне законодавство про спеціальний статус ОРДЛО (вступ у дію – до кінця 2015 року).
12. Питання про місцеві вибори в ОРДЛО обговорювати та узгоджувати з представниками ОРДЛО в межах Тристоронньої контактної групи на основі законодавства про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО. Вибори провести з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ за присутності спостерігачів від ОБСЄ.
13. Поглибити діяльність Тристоронньої контактної групи.

Повну версію оригіналу з примітками див. тут.

Хто узгодив. Хто підписав

«Комплекс заходів» узгоджували лідери «нормандської четвірки»: Ангела Меркель, Франсуа Олланд, Петро Порошенко, Володимир Путін.

Європейські країни, які наполягали на щонайшвидшому врегулюванні активного військового конфлікту, тиснули на Російську Федерацію. У хід йшли погрози про нові санкції, тривалу ізоляцію, якщо Кремль не впливатиме на свої маріонеткові структури: ДНР і ЛРН.

Російський президент В. Путін хотів виграти час, щоб російсько-терористичні війська до припинення вогню захопили додаткові території. Він заперечував про прямий контроль над «лідерами» ДНР і ЛНР.

Як стало відомо з опублікованих спогадів учасника переговорів – колишнього французького президента Олланда:

Порошенко невідступно боронив суверенітет своєї країни, тоді як Путін домагався автономії для повсталих провінцій і хотів відтягти припинення вогню ще на три тижні.

(цит. за «Українським тижнем»)

Зрештою, після 16 годин «узгодження» було прийнято «Комплекс заходів», який підписали 12.02.2015 учасники Тристоронньої контактної групи:

• Гайді Тальявіні (посол ОБСЄ);
• Леонід Кучма (другий Президент України);
• Михайло Зурабов (посол РФ в Україні).

Також під документом стоять підписи приватних осіб О. Захарченка та І. Плотницького, що неофіційно представили терористичні угрупування ДНР і ЛНР.

Одночасно лідери «нормандської четвірки» оприлюднили Декларацію Президента РФ, Президента України, Президента Франції та Канцлера ФРН на підтримку «Комплексу заходів». Зокрема наголосили на повній повазі до суверенітету та територіальної цілісності України. Це поставило Російську Федерацію у формальні межі, за які вона не могла безкарно виходити, а саме – нехтувати офіційним Києвом у питаннях довкола Донбасу.

З іншого боку, була визначена позиція німецького та французького лідерів: зокрема надавати Україні технічну допомогу у відновленні механізму соціальних виплат на Донбасі, забезпечити тристоронні переговори (ЄС – Україна – РФ) щодо газового питання (див. повний текст декларації тут).

Виконання Мінська-2

17.02.2015 року Радбез ООН схвалив «Комплекс заходів» і «Декларацію» (резолюція №2202). Але таке визнання мінського процесу на рівні міжнародної спільноти не допомогло його втілити повністю.

Ще 15.02.2015 року спостерігачі ОБСЄ зафіксували порушення: під Луганськом, Донецькому і Дебальцевим російсько-терористичні війська обстріляли українські позиції з використанням систем залпового вогню, артилерії та мінометів. Також представники ДНР не допустили спостерігачів ОБСЄ до Дебальцевого.

Обов’язковий «режим тиші» порушується надалі.

Наслідки

Мінські домовленості 2015 року, підтверджені на рівні ООН, зафіксували механізм урегулювання конфлікту на Донбасі. Це дало можливість вести певний діалог між учасниками протистояння.

Хоча терористичні угрупування регулярно порушують умови, насамперед «режим тиші», позитивний сенс Мінська-2 полягає в тому, що руки Російської Федерації зв’язані більше, ніж раніше.

Кремль офіційно визнав державний суверенітет України, притиснутий чинними та заляканий потенційними санкціями. Треба пам’ятати й про загальну геополітичну та економічну ситуацію: російський провал у Сирії, антиросійські настрої в західних країнах через низку скандалів і злочинів (втручання РФ до виборів президента США, комп’ютерні атаки на важливі комунікації, отруєння Скрипалів у Солсбері), падіння світових цін на нафту тощо.

Це дало Києву можливість перепочити, реорганізувати армію та переозброїти її. Ба більше, проводиться повзуча деокупація населених пунктів, що знаходяться в «сірій зоні». Зважаючи, що терористи не дотримуються «режиму тиші» та провокують українців на вогонь у відповідь, Україна отримала моральне право не виконувати повністю умови Другої Мінської угоди.

Мінські домовленості змушують РФ так чи інакше контролювати бойовиків, незгодних усувати (з 25.11.2017 І. Плотницький у відставці, 31.08.2018 О. Захарченка вбито). Водночас Україна, маючи перепочинок і умовну стабільність, не може повністю звільнити Донбас, не порушуючи домовленості Мінська-2.

У 2019 році після приходу до влади нового Президента України Володимира Зеленського, Російська Федерація зробила спробу переграти мінські домовленості на свою користь. Москва стала форсувати імплементацію частини пунктів Мінська-2, узгоджуючи формулу Штаймаєра. Ця формула стосується 11 та 12 пунктів про надання особливого статусу ОРДЛО через місцеві вибори. При цьому реалізація пунктів, які стосуються безпеки, перенесено на другий план.