Універсали Центральної Ради

Універсали УЦР — нормативні акти Української центральної ради, що видавалися протягом 1917–1918 років і стали важливим елементом розбудови національної державності України. Було видано чотири універсали. Першим універсалом заявлено про українську автономію в складі демократичної (немонархічної) Росії, останнім проголошено незалежність України.

I універсал

Перший універсал Центральної ради ухвалено 23 червня (10 червня — за юліанським стилем) 1917 року. Документ став відповіддю Тимчасовому уряду за небажання надати автономію, про яку було прийнято рішення на Першому всеукраїнському військовому з’їзді (18-21 травня — за ю. ст.).

Універсал став актом нової якості, з яким мали рахуватися в Петрограді. Автор тексту — Володимир Винниченко (1880 – 1951), який згодом очолив Генеральний секретаріат.

Ключові результати: проголошено автономію України, створено виконавчий орган УЦР — Генеральний секретаріат.

Основні положення 1 Універсала

• Україна вільна, але не відокремлена від Росії (автономія).
• Вищий законодавчий орган в Україні — майбутні Всенародні українські збори або Сойм.
• Українська центральна рада «на чолі нашого народу».
• Кожен орган місцевої влади, що виступав за інтереси української народу мав негайно налагодити адміністративні зв’язки з УЦР.
• Місцеву адміністрацію, яка була проти «українства», мало бути переобрано.
• У населених пунктах, де переважали національні меншини, українці повинні були «прийти до згоди й порозуміння», щоб будувати новий лад.
• Натомість УЦР сподівалася, що «народи неукраїнські» теж долучатимуться до розбудови автономної України.
• З наступного місяця запроваджувався «особливий податок на рідну справу», який мав пересилатися до бюджету УЦР.

Наслідки

Для виконання проголошених намірів 28 червня (15 — ю. ст.) було створено Генеральний уряд, що набував значення уряду та виконував всі постанови УЦР.

Тимчасовий уряд Росії прислав делегатів для переговорів, результатом яких стало визнання УЦР крайовим органом російського уряду та поява наступного Універсала.

II універсал

Другий універсал Центральної ради з’явився 16 липня (3 липня — за юліанським стилем) 1917 року. Вважається відступом від попереднього документа, оскільки став компромісом між ЦР та петроградським Тимчасовим урядом.

З одного, оформлення кінцевого варіанту автономії України відкладалося до майбутніх Установчих зборів Росії; також не було уточнено повноваження Генерального секретаріату та окреслено територію, на якій розповсюджувався вплив українського парламенту (крок назад).

З іншого боку, Тимчасовий уряд визнавав Центральну раду як регіональний представницький орган (чергове закріплення державотворчого процесу України).

Ключові результати: крок назад у розбудові автономії України, Тимчасовий уряд і його місцеві органи виконавчої влади змушені були зважати на існування Центральної ради.

Основні положення 2 Універсала

• Центральна рада невдовзі має поповнитися представниками інших національностей, що живуть в Україні.
• Склад Генерального секретаріату буде оновлено та подано на затвердження Тимчасового уряду як вищий краєвий орган місцевої влади в Україні.
• Оновлений Генеральний секретаріат діятиме як представник демократії народу України та виконуватиме владні функції за згодою з революційною Росією.
• Центральна рада підготує та подасть на затвердження майбутнім Установчим зборам законопроекти про автономний устрій України.
• УЦР призначить своїх представників до кабінету Військового Міністра, Генерального штабу Росії та Верховного Головнокомандувача. З метою комплектувати окремі військові частини українським населенням.

Наслідки

Частина петроградських урядовців не сприйняла 2 універсал. Троє міністрів-кадетів залишило кабінет, що призвело до урядової кризи та утворення нового коаліційного Тимчасового уряду.

Одночасно з цим у Петрограді відбулося антиурядове більшовицьке повстання. А вже в серпні новий Тимчасовий уряд поставився до Центральної ради жорстко.

17 серпня (4 серпня — за юліанським стилем) 1917 року петроградський уряд затвердив «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріату». Як і домовлялися раніше, Секретаріат перетворювався на краєвий орган в Україні. Але юрисдикцію було обмежено 5 губерніями (замість 9). Генеральному секретаріату не було дозволено вести військові, продовольчі, судові справи, розвивати закордонні відносини, керувати транспортним сполученням і зв’язком (телеграф, пошта). Кількість секретарів зменшено до 7, при цьому 4 з них мали бути неукраїнцями (запроваджено квоту), тощо.

В інструкції не згадувався 2 універсал.

22 серпня (9 серпня — за юліанським стилем) 1917 року в резолюції Центральна рада не визнала дії Тимчасового уряду, підтвердила свою юрисдикцію у всіх дев’яти українських губерніях.

Вважати II універсал суцільним кроком назад некоректно. Оскільки події, які вказували на це відбулися у серпні. Але не були реалізовані через протидію Центральної ради та слабкість Тимчасового уряду в Україні.

III універсал

Третій універсал Центральної ради декларував появу Української народної республіки (УНР). 20 листопада (7 листопада — за юліанським стилем) 1917 року. Нове державне утворення лишалося в складі революційної Росії (небільшовицької). Утім, уся влада в Україні закріплювалася за Центральною радою та Генеральним секретаріатом.

Цей акт — результат невідворотного краху демократичної Росії, який став очевидним після більшовицького жовтневого перевороту (7 листопада 1917 року). Центральна рада зголосилася перебрати на себе всю повноту влади в Україні, зберігаючи федеративний зв’язок з Росією. Майбутня доля держави мала визначитися на Установчих зборах.

У 3 універсалі Центральної ради було закладено базові права громадян, адміністративну реформу основи сучасного трудового законодавства (восьмигодинний робочий день) тощо.
Межі Української народної республіки визначалися територією 9 губерній (Волинь, Катеринославщина, Київщина, Поділля, Полтавщина, Харківщина, Херсонщина та північна частина Таврії) і тих повітів Воронезької, Курської та Холмської губерній, де більшість населення становили українці. Але ті повіти мали проголосувати за входження до УНР.

Ключовий результат: проголошення автономії України.

Основні положення 3 Універсала

• Відтепер Україна стає Українською народною республікою.
• Намагатися, щоб Російська республіка стала федерацією народів.
• Центральна рада перебирає всю владу до Установчих зборів України.
• Скасувати право власності на сільськогосподарські землі. Ця земля належить трудящим і має перейти до нього без викупу.
• Запровадити 8-годинний робочий день
• Вжити заходи щодо мирного завершення І світової війни: закликати Антанту та Центральні держави до мирних переговорів.
• Скасувати смертну страту. Амністувати політичних в’язнів. Реформувати судову систему.
• Передбачено появу «національно-персональних» автономій для росіян, євреїв, поляків і інших національностей.
• Вибори до Установчих зборів України призначити на 9 січня 1918 року, початок їхньої діяльності — 22 січня 1918 року.

Наслідки

Проголошення УНР III універсалом відбулося за складнішої політичної ситуації, ніж прийняття попередніх актів. Попри значно «автономічний» характер документа, Центральній раді не вдалося його втілити в життя. Через:

• глибоку політичну та соціально-економічну кризу на теренах колишньої Російської імперії;
• війну з Центральними державами (учасники Четверного союзу);
• непослідовність і надзвичайну поміркованість самої Центральної ради в питаннях національного державного будівництва та ставлення до більшовиків.

Останнє проявилося в нейтральній УЦР позиції під час боротьби в Україні між прихильниками Тимчасового уряду та більшовизму. Також соціалістична Центральна рада гальмувала створення української армії та не сприймала окремі дії колишніх імперських посадовців, які в тій чи іншій мірі підтримували український рух. Зокрема, царського генерала Павла Скоропадського, майбутнього гетьмана Української держави.

IV універсал

Четвертий універсал Центральної ради проголосив незалежність УНР від 22 січня (9 січня — за юліанським стилем) 1918 року. Українська народна республіка відмовилася від автономії та федералізації з колишніми російськими регіонами.

Акт з’явився в дні, коли до Києва підступали більшовицькі війська: 19 січня вони взяли Глухів, 20 січня — Полтаву.

Установчі збори України, що мали розпочати роботу 22 січня, не відкрилися.

Ключовий результат: Центральна рада проголосила незалежність України.

Основні положення 4 Універсала

• УНР — самостійна суверенна держава українського народу.
• Генеральний секретаріат перейменовано на Раду народних міністрів.
• Рада народних міністрів негайно приступає до раніше започаткованих мирних переговорів із Центральними державами та організовує боротьбу проти більшовиків і «инших напасників, що нищать та руйнують наш край».
• Має з’явитися закон про передачу трудящим землі без викупу з терміном реалізації — до початку весняних робіт. Лісові, водні ресурси та надра підпорядковані УНР як майно трудящих республіки.
• Промисловість, що виробляє продукцію для воєнних потреб, має перейти на випуск товарів народного споживання.
• Держава монополізує міжнародну торгівлю (імпорт, експорт) з метою контролю внутрішніх цін.
• У банківській системі заборонено всі операції, що пов’язані з фінансовими спекуляціями. Дозволяється кредитувати населення та підприємства для підтримки людей і суб’єктів господарювання.

Наслідки

Проголошення незалежної УНР дозволило українській делегації виступити повноцінним учасником мирних переговорів в Берестечку (Бресті). У підсумку, укладено мир з Центральними державами, більшовицькі війська змушені були відступити. Це сприяло відновленню української влади на більшості території, яку УНР вважала своєю.

4 універсал, як і попередні, мав надмірні соціальні зобов’язання. Тому економічно-соціальна частина цих актів не була виконана. Зокрема, через глибоку кризу в умовах затяжної війни та конфлікт інтересів між широкими соціальними групами (особливо в питаннях володіння землі).