Леонід Данилович Кучма (нар. 1938 р.)

Леонід Данилович Кучма – державний і партійний діяч, управлінець, народний депутат, другий Президент України (1994–2005).

1960 року завершив навчання в Дніпропетровському університеті, де отримав фах інженера-механіка з ракетобудування. Розпочав трудовий шлях на «Південному машинобудівному заводі». 1961 року побрався з донькою головного технолога підприємства Генадія Туманова. Вважається, що цей шлюб сприяв Леоніду Кучмі швидкому кар’єрному зросту. З 1960 року він обіймав посади від інженера до помічника головного конструктора. А 1982 року на Байконурі завідував технічним керівництвом випробувань ракетно-космічних комплексів.

Одночасно перебуває на партійній роботі: 1975–1981 рр. – секретар парткому КБ «Південне», у 1981–1982 рр. – секретар парткому вже всього «Південного машинобудівного заводу», найбільшого підприємства військово-промислового комплексу та космічного ракетобудування Радянського Союзу.

У 1982–1986 рр. працює головним заступником генерального конструктора КБ «Південне», а в 1986–1992 рр. – гендиректором заводу.

У цей час Леонід Кучма йде в політику. Він приймає участь у перших альтернативних виборах до Верховної Ради УРСР (1990) і потрапляє до парламенту, де працює в Комісії з питань держбезпеки та оборони.

10.1992–09.1993 р. – очолює уряд незалежної держав0438. Під час урядування виступив з критикою політики президента Л. Кравчука, після відставки переходить до опозиції.

У березні 1994 року потрапив до парламенту на позачергових виборах до Верховної Ради другого скликання. Проте через кілька місяців Леонід Кучма залишив посаду нардепа, ставши влітку того року наступним президентом України.

1999 року Леоніда Даниловича переобрано на другий президентський строк.

З Президентом Л. Кучмою тією чи іншою мірою пов’язані такі події та явища:

сертифікатна приватизація державних підприємств (1995);
земельна реформа (1996) – селяни реально отримали землю;
грошова реформа (1996) – запровадження гривні;
прийняття Конституції України (1996);
становлення кланово-олігархічної політичної системи;
вихід України з економічного занепаду та сталий господарський розвиток;
касетний скандал і зникнення Г. Гонгадзе (2000);
активна участь України в миротворчих місіях ООН;
становлення багатовекторності в зовнішній політиці;
Помаранчева революція (2004);
тощо.

Після 2005 року Леонід Данилович Кучма відійшов від політики. У 2014–2016 рр. він перебуває в центрі уваги як представник Президента України П. Порошенка у Контактній групі з мирного врегулювання ситуації на сході України. Кучма від імені української сторони поставив підписи під Мінськими угодами та формулою Штайнмаєра.

Є автором кількох монографій. Найвідоміша з них – «Україна – не Росія».

Діяльність Президента Кучми оцінюється неоднозначно. Зокрема, його президентство характеризують як період стабільності, так і нестабільності; бідності та добробуту. Такі разючі суперечності притаманні нещодавнім подіям. Тому оцінку ролі Президента в новітній історії України з часом буде переглянуто.