Позачергові вибори до Верховної Ради 1994 р.

Перший парламент незалежної України було обрано 1990 року, першого президента – 1.12.1991 р. Чергові вибори Верховної Ради та Голови держави мали відбутися 1995 та 1996 року, відповідно.

Розбудова нової держави супроводжувалася соціально-економічною кризою. Це стало логічним наслідком розриву господарчих зв’язків з єдиним господарським комплексом Союзу та ринкових реформ у суспільстві. Населення було незадоволене ситуацією. Рішуче виступили шахтарі, які влітку 1993 року страйкували з вимогою провести дострокові виборе до органів влади.

Страйкарі вважали, що нові очільники краще упораються з проблемами в державі. Верховна Рада прислухалася до вимог і призначила т. зв. консультативний референдум для визначення рівня довіри до парламенту та Президента (26.09.1993). Проте референдум було скасовано за два дні до початку, натомість призначено дати виборів парламентарів (27.04.1994) та Голови держави (26.06.1994).

Позачергові вибори до Верховної Ради 1994 року пройшли за жорсткими правилами. Зокрема:

передбачалася тільки мажоритарна система;
вибори вважалися чинними, якщо участь у них прийняло 50% і більше зареєстрованих у виборчому окрузі виборців;
депутат вважався обраним, якщо за нього проголосувало більше 50% учасників (це стосувалося й другого туру).

Через такі обмеження протягом двох турів (березень–квітень) обрали 338 депутатів з необхідних 450. Довибори по округах затягнулися аж до квітня 1996 року, та парламент все одно лишився недоукомплектованим!

Особливості результатів позачергових виборів до Верховної Ради 1994 року:

повторно обрано лише 17% депутатів;
найбільшу фракцію отримала відновлена Комуністична партія України – 84 депутати (25% з 338 обранців), а всього ліві мали 35%;
Народний Рух В. Чорновола отримав лише 20 мандатів;
половина народних обранців виявилася центристською, яка не відносилася до конкретних партій (усього безпартійних – 66,3%).

Волевиявлення народу стало протестом проти невдач державного управління в економіці. Цей протест найбільше зібрав виборців у південних і східних промислових регіонах. Як наслідок, збільшився вплив лівих сил (діяли ефективно завдяки своїй згуртованості, хоча становили третину від обраного складу) та намітилася тенденція до зближення з Російською Федерацією.

Спікером парламенту обрали соціаліста О. Мороза. Саме за його головування відбулося прийняття Конституції України 1996 р.

Загалом Верховна Рада 2-го скликання не змогла забезпечити належний законотворчий процес згідно з вимог часу. Утім у новітній політичній історії України вона виявилася перехідною ланкою, яку доповнили позачергові президентські вибори восени 1994 р., на яких перемогу здобув Л. Кучма.