Олександр Олександрович Мороз (нар. 1944 р.)

Олександр Олександрович Мороз – партійний діяч УРСР, активний український політик перших десятиліть незалежності: народний депутат (1990–2007), голова Верховної Ради України (1994–1998, 2006–2007).

1965 року отримав спеціальність інженера-механіка з сільського господарства. Розпочав трудову діяльність за фахом у «Сільгосптехніці» на Житомирщині. А вже з 1966 року викладає у Таращанському сільськогосподарському технікумі й завідує тамтешнім відділеннями механізації сільського господарства. У 1974–1976 роках працює ст. інженером «Сільгосптехніки» в Таращанському районному та Київському обласному об’єднаннях.

З 1976 року – перебуває на партійній роботі в Київському обкомі КПУ.

У 1983–1985 роках займає посаду секретаря обласної ради профспілок на Київщині. Потім до 1989 року працює першим секретарем парткому обласних установ і організацій, після чого стає завідувачем сільськогосподарського відділу КПУ Київщини.

1990 року Олександра Мороза обрано до Верховної Ради УРСР. У парламенті він став на чолі прокомуністичної більшості «Групи 239». Займався здебільшого аграрними питаннями.

Після заборони Компартії УРСР (приводом стала невдала спроба комуністів здійснити державний переворот у серпні 1991 р.), восени 1991 року Олександр Олександрович Мороз очолив новостворену Соціалістичну партію України (СПУ).

Позачергові вибори до Верховної Ради 1994 року привели до парламенту третину лівих парламентарів. Це дало змогу Олександру Морозу стати Головою парламенту. За його головування склалися непрості відносини між Президентом Л. Кучмою та народними депутатами. Сталося кілька політичних криз, найбільша з яких пов’язана з конституційним процесом. Під час такого протистояння відбулося прийняття Конституції України 28 червня 1996 р.

Ще влітку 1994 року О. Мороз висунув свою кандидатуру на дострокових президентських виборах, де зайняв третє місце (13%), поступившись Л. Кравчуку та Л. Кучмі. Інші спроби (у 1999 та 2004 роках) теж виявилися невдалими з аналогічними результатами.

2000 року депутат Мороз спровокував т. зв. «касетний скандал», оприлюднивши диктофонні записи, здійсненні майором президентської охорони М. Мельниченком. Брав активну участь у акції «Україна без Кучми». На підставі «плівок Мельниченко» Президент Л. Кучма неофіційно вважається причетним до зникнення та вбивства журналіста Г. Гонгадзе.

Восени 2004 року підтримав кандидата у президенти від опозиції В. Ющенка. Став одним із лідерів помаранчевого Майдану.

2006 року СПУ проходить до парламенту. Її лідер Олександр Мороз, не дотримуючись коаліційної угоди з блоками Юлії Тимошенко та «Наша Україна» висунув свою кандидатуру на спікера Верховної Ради. Його підтримали Партія регіонів і КПУ. Цей крок став стратегічною помилкою.

2007 року Верховну Раду було розпущено Президентом В. Ющенком. Наступні вибори соціалісти програли. С того часу О. Мороз перебуває поза великою політикою. Приймає участь у житті СПУ, яка досі не оговталася від рейтингових утрат.