Адміністративно територіальні зміни в УРСР у 50-ті роки тісно пов’язані зі встановленням кордонів України після II світової війни. Карта областей сучасної України (2017) існує з 1959 року. Наступні структурні зміни стосувалися вже районів, сільських рад і населених пунктів.
Зміни меж Дрогобицької та Львівської областей
1951 року внаслідок обміну територій між ПНР та УРСР, Дрогобицька область утратила 480 кв. км території. Було ліквідовано Нижньо-Устрицький район (райцентр Нижні Устрики з довколишніми селами передавався до Польщі).
Натомість землі з аналогічною площею відійшли до Сокальського району Львівщини. Це міста Кристинопіль (Червоноград), Белз, Угнів з околицями.
«Акція-51» стала черговою драмою для місцевого українського населення. 32 тис. мешканців із Західної Бойківщини було переселено до степових районів півдня та сходу УРСР: до сіл з незнайомим кліматом і без належної матеріальної компенсації.
Натомість на «нових» землях Сокальського району заселялися люди з наддніпрянської України та інших регіонів СРСР. Тепер у м. Червоноград проживає найбільше після Львова росіян Львівщини (4,5 тис. у 2001 році). Переважно це нащадки радянської інтелігенції та робітників Львівсько-Волинського вугільного басейну.
Нова карта областей України
Протягом 1950-х років остаточно сформована структура областей України, яка лишається до сьогодні.
7.01.1954 року створено Черкаську область. Вважається, що основна причина появи нового адміністративно-територіального суб’єкта – «розукрупнення» Київської області, яка напередодні займала площу 41 тис. кв. км і на 350 км простягалася з півдня на північ.
До новоутвореної Черкащини ввійшло 20 районів південної Київщини, 1 район з Вінниччини, 2 – з Кіровоградщини та 6 – з Полтавщини. Ці території мали схожий клімат і господарський потенціал.
4.02.1954 року Кам’янець-Подільську область перейменовано у Хмельницьку. Обласний центр переїхав до Хмельницького (до 16.01. 1954 року – місто Проскурів).
15.02.1954 року Ізмаїльську область включено до складу Одеської. Можливою причиною ліквідації області вважаються результати перевірки 1952-53 рр., що виявили критичні недоліки.
19.02.1954 року Кримська область увійшла до складу України (з 1991 року – статус автономної республіки). Підстава – указ Президії ВР Радянського Союзу за підписом К. Ворошилова.
Низка факторів спричинила входження Криму до УРСР. Зокрема це:
- демографічні проблеми (1944 р. депортовано кримських татар та інших народів, на місце яких прибули росіяни, не пристосовані до посушливих умов степу);
- збитковість господарства у цілому (Крим тоді був дотаційним у РСФРР, як і сьогодні окупований Росією);
- безпосереднє сусідство та географічна спорідненість (у майбутньому сприяє будівництву електричних і шляхових комунікацій, системи меліорації дніпровською водою);
- кліматична та економічна спільність між Півднем УРСР і Кримською областю.
21.05.1959 року Дрогобицька область із 20 районами та чотирма містами обласного підпорядкування стала південною частиною Львівщини. Причини ліквідації області не зовсім з’ясовані. Адже Дрогобиччина була самодостатнім регіоном з розвиненою промисловістю та адміністративною структурою.
Новітні адміністративно-територіальні зміни
Після 1959 року адміністративно-територіальні зміни не стосувалися структури областей.
На обласному рівні відбувалися лише перейменування (наприклад, 1962 року Станіславську область перейменовано в Іванов-Франківську) та зміни меж (наприклад, 1988 року до Херсонської області передано Білоусівську сільраду Миколаївської області).
Адміністративно-територіальні зміни, що відбулися 2014 року внаслідок агресії Російської Федерації – юридично нікчемні.
