У першій половині 1950-х років економіка Радянської України мала такі виразні риси:
- мілітаризація (підготовка до майбутньої війни із західними державами);
- диспропорція на користь промисловості (неналежна увага сільському господарству);
- крен у бік розвитку підприємств групи «А» (металургія, машинобудування, виробництво електроенергії тощо).
Результати повоєнної п’ятирічки (1946 – 1950)
1945 року промисловість становила 26% від довоєнного рівня. П’ятирічний план передбачав повну відбудову за показниками 1940 року.
До прикладу, 1950 року відбудована промисловість мала такі цифри:
- перевиконання з окремих видів продукції металургії (залізна руда, прокат чорних металів);
- до 95% виробництва сталі, чавуну, коксу;
- 79% довоєнної потужності легкої промисловості.
Виробництво текстилю й інших продуктів широкого використання пасло задніх, оскільки сталінське керівництво не ставило в пріоритет добробут простих людей.
Натомість було відбудовано або збудовано промислові гіганти. Зокрема, це:
- металургійні підприємства «Азовсталь», «Запоріжсталь», Дніпропетровський завод металоконструкцій (ім. Г. Петровського), Дніпровський металургійний комбінат (ім. Ф. Дзержинського) та ін.;
- машинобудівні об’єкти «Більшовик» (Київ), Ворошиловградський паровозобудівний завод, Харківський тракторний та ін.
У Західній Україні модернізувалися старі галузі (лісообробна, нафтогазова) та виникали нові (автомобілебудування, машинобудування, приладобудування тощо).
Освоювався нещодавно відкритий Львівсько-Волинський вугільний басейн.
Влада надавала перевагу кількісним показникам. Тобто нові та відновленні підприємства за технічним оснащенням відповідали десятилітній і більше давності. У наступні роки такий екстенсивний розвиток загальмував науково-технічний прогрес у СРСР.
Каскад дніпровських ГЕС – «велика будова комунізму» в УРСР
1950 року відновлено будівництво каскаду ГЕС на Дніпрі (першу ГЕС збудовано в 1927 – 1932 рр. – Дніпрогес). Протягом десятиліття споруджувалися три об’єкти:
1950 – 1956 – Каховська;
1954 – 1960 – Кременчуцька;
1956 – 1964 – Середньодніпровська (у 1964 – 2016 рр. – Дніпродзержинська).
Звісно, спорудження каскаду ГЕС окрім позитивних моментів (зокрема відсутність катастрофічних повеней, покращення судноплавства вздовж Дніпра) принесло негативні наслідки (затоплені населені пункти, орні землі, історичні об’єкти, погіршення екології).
До появи української ядерної енергетики (1977 року – запуск першого енергоблоку ЧАЕС) Дніпровські ГЕС разом з ТЕС забезпечували потреби промислових і побутових споживачів УРСР.
До ТЕС і промисловості постачалося вугілля. Для цього відкривалися нові шахти. На середину 1950-х років збудовано 142 шахти (Донбас, Західна Україна). УРСР вийшла на 2-е місце за видобутком у світі. Хоча продуктивність шахтарів Донбасу виявилася вдвічі меншою, ніж по СРСР.
Протягом 1950-х років виробництво електроенергії зросло у 1,9 раза.
Підсумки
- Загалом, до кінця 1950 року індустріальне виробництво досягло довоєнного рівня. Відставання текстильної та харчової галузі перекривалося показниками інших галузей.
- Відбудова радянського господарства була направлена в першу чергу на підготовку до війни з країнами Заходу. Про добробут людей мова не йшла
- Українська промисловість була в кращому стані, ніж сільське господарство УРСР.
Утім темп індустріального росту республік відставав від загальносоюзних. Це пов’язано з розбудовою нових промислових центрів на сході РСФРР, Середній Азії та Прибалтиці, куди йшли союзні асигнації.
