Володимир Васильович Щербицький (1918–1990)

Володимир Васильович Щербицький – державний і партійний діяч Української РСР. Перший секретар ЦК Комуністичної партії України в 1972–1989 рр.

Протягом 1948–1957 рр. перебуває на партійній роботі в Дніпропетровської області, 1957–1961 рр. – секретар ЦК КПУ, а в 1961–1963 рр. очолює Раду Міністрів УРСР. Будучи головою уряду республіки, він не завжди підтримував ініціативи М. Хрущова, тому його понизили рангом, повернувши на партійну роботу до Дніпропетровська (1963–1965).

Після зміщення М. Хрущова, оточення нового генерального секретаря СРСР Л. Брежнєва повертає Володимира Васильовича очолювати український уряд (1965–1972).

Протягом сімнадцяти років з 1972 по 1989 р. В. Щербицький очолює Радянську Україну в якості 1-го секретаря ЦК КПУ. Його діяльність на цій посаді оцінюється неоднозначно. З одного боку, вважається, що в цей період УРСР мала найкраще зростання економіки за кількісними показниками. Покращився добробут населення, відбувалося великими кроками будівництво житла, шкіл, лікарень, інших об’єктів.

З іншого боку, цей розвиток господарства носив екстенсивний характер. Тобто нові підприємства та приміщення будувалися за старими технологіями. Тому в Україні, як в СРСР загалом, не відбулося науково-технічної революції, через що держава в галузі високих технологій безнадійно відстала від провідних зарубіжних країн.

Також зведення низки підприємств і реалізація деяких проектів завдали шкоди екології. Прикладами цього є аварія на Чорнобильський АЕС і прорахунки в меліорації (зрошення сільськогосподарських земель). В першому випадку станцію було збудовано в густонаселеній зоні біля Києва за застарілим проектом, що погіршило наслідки катастрофи в 1986 р; у другому відбулося засолення та ерозія ґрунту, його засмічення важкими металами та іншими шкідливими елементами.

Окрема «темна сторінка» в біографії Володимира Щербицького – політика русифікації та боротьба з інакодумством. Під впливом концепції про радянський народ як інтернаціональну спільність населення СРСР, повсюдно проникла російська мова. Вона стала обов’язковою в освіті, культурі, партійному, державному та економічному діловодстві, витісняла з побуду українську та інші рідні мови громадян УРСР. Більшість міських шкіл стала російськомовною, або лише такою. Дисидентство фактично розгромлено. Українське конституційне законодавство було максимально уніфіковане з загальнорадянським (1978): партійна диктатура Москви ще більше отримала юридичних важелів для участі в житті республіки.

У вересні 1989 р. Володимир Щербицький пішов з посади. Новим очільником КПУ став В. Івашко.