Інтеграція України у світовий економічний простір

На початку своєї незалежності Україна задекларувала про наміри інтегруватися в світову економічну систему. Економічна інтеграція – це процес становлення міцних господарських зв’язків, поділу праці національних економіки, які за своїм рівнем розвитку є близькими. Входження до світового співтовариства виявилося непростим і неоднозначним, зокрема через такі чинники:

• відсутність єдиної концепції економічних реформ і їх половинчастість;
• боротьба політичної еліти за перерозподіл суспільних благ, становлення олігархічної системи;
• створення штучних перепон в економіці з метою недопущення на український ринок великого іноземного капіталу;
• вплив і часом відвертий тиск Російської Федерації на українську економічну політику.

Інтеграція України у світовий економічний простір відбувалася двома шляхами: а) входження до складу чинних міжнародних (глобальних) організацій, б) налагодження двосторонніх відносин з окремими державами, сусідніми регіонами.

Україна – країна з ринковою економікою

Україні знадобилося 15 років, щоб її визнали державою з економікою вільного ринку. 3 вересня 1992 року нова республіка стала членом Міжнародного валютного фонду та Світового банку. Подальше розширення участі України в світовій економічній інтеграції затягнулося, на відміну від темпів виходу на політичну міжнародну арену. Одними з факторів цього стали невизначеність з процесами роздержавлення та впровадження ринкових реформ.

Лише 21.12.2005 року ЄС визнав функціонування ринкової економіки в Україні. 17.02.2006 року це підтвердило Міністерство торгівлі США. Новий статус означав, що Захід убачає в Україні наявність:

• вільноконвертованої національної валюти;
• непорушного права приватної власності;
• захисту прав зарубіжних інвесторів;
• вільного ціноутворення, без утручання держави в цей механізм;
• взаємовідносин між працедавцями та працівниками на договірній основі.

На жаль, ці факти є декларативними. Право власності досі (2016 рік) порушується рейдерськими захопленнями, що відбувається під прикриттям певних органів влади. Створюються перепони для закордонних інвестицій. Права працівників часто порушуються, зокрема через їх неофіційне працевлаштування.

Поглиблення економічної інтеграції України в світі

Зі скасуванням поправки Джексона–Веніка (листопад 2006) між Україною та США зникли перешкоди в фінансових і торгових відносинах. А з травня 2008 року наша держава входить до складу Світової організації торгівлі (СОТ). Хоча членство в цій державі надає можливість краще реалізувати торгові інтереси, перший досвід «співжиття» зі СОТ виявився нерадісним, особливо на фоні наслідків світової економічної кризи 2008 року.

Насамперед, намітилися загрозливі тенденції в торговельному сальдо:

• протягом 2001–2004 років експорт українських товарів переважає над імпортом (понад $ 3 млрд у 2004 році за різними даними);
• з 2006 року в Україні від’ємне торговельне сальдо.

2008 року від’ємне сальдо становило більше $ 13 млрд (за різними даними).

Попри такий ефект перших років, Україна бачить своє майбутнє у світовому економічному співтоваристві.

Регіональна економічна інтеграція

Україна є активним учасником регіональної співпраці. До 2013 року з перемінним успіхом проголошувалася ідея багатовекторності в політиці та економіці. Багатовекторність проявилася у зближенні з різними центрами:

• Європейський Союз (партнерство (1994), асоціація (2014));
• Російська Федерація (СНД (1991), ЄврАзЕС (2002), Єдиний економічний простір (2003));
• державами Причорноморського регіону (ГУАМ (1997), Організація чорноморського економічного співробітництва (1999)).

Самостійна економічна (як і політична) інтеграція України наражається на спротив Російської Федерації. Колишня радянська метрополія вбачає українську територію своєю сферою впливу, тому вдається до відкритого та прихованого тиску. Залежність України від Росії посилилися. Так, 2001 року частка українського експорту товарів до ЄС складала 31,6 %, а до СНД – 24,1 %. У 2008 році – 35,6 % і 27,1 %, відповідно.

2014 року після початку російської військової агресії, Україна скоротила співпрацю зі східними сусідами. І вже 2015 року експорт товарів до ЄС становив 32,9 %, до СНД (РФ, Білорусь, Казахстан, Молдова) – 18,3 %

Резюме

У середині 2010-х років інтеграція України до світового економічного простору на рівні юридичних домовленостей відбулася по максимуму. Українській владі лишилося стабілізувати ситуацію на Сході України та створити належні умови, щоб скористатися можливостями доступу до глобальних ринків Землі.