Екологічні проблеми України (наприкінці ХХ – початку XXI ст.)

За підрахунками деяких екологів існує 36 найбільших глобальних проблем з якими зіткнеться людство найближчі десятиліття. Серед них у ТОП-7 згадують: дефіцит питної води, зміну клімату, зникнення лісів і наступ пустель, масове зникнення окремих видів рослин і тварин, неконтрольована міжнародна міграція, забруднення повітря, нагромадження відходів людської діяльності.

Ці негаразди у тій чи іншій мірі стосуються чи стосуватимуться України. Щось можна уникнути внаслідок умілої зовнішньої політики (наприклад, контролювати міжнародну міграцію), інше локалізувати чи повністю усунути. Проте існує загроза «вічної» боротьби з окремими лихами. Зокрема нас і зараз турбують власні екологічні проблеми України.

Радянська спадщина екологічних негараздів

Україна отримала букет екологічних проблем разом із радянською індустріальною моделлю економіки. Для цієї моделі було характерним впровадження часто застарілого (у порівнянні із західною технікою) промислового обладнання та неналежна робота із захисту довкілля.

Ситуація постійно погіршувалася, оскільки нові однотипні підприємства зводилися за старими зразками (екстенсивний шлях розвитку). Крім того, держава не надавала належної уваги питанням збереженню довкілля. Лише з початком гласності в СРСР, суспільство отримало змогу бити на сполох, тим паче, що соціально-економічні негаразди кінця 1980-х років змушували громадян діяти.

1992 року на українських землях зосередилося 10 млрд 88 млн куб. м. промислових, 3 млрд 510,5 млн куб. м. с/г, 3 млрд комунальних стоків, а також мали місце 10 млн 15 тис. тонн викидів у повітря та 1 млрд 680,4 млн куб. м. твердих промислових відходів.

Від радянської доби сучасним українцям випав основний тягар усунення наслідків чорнобильської катастрофи. З 1987 року тільки в одній столиці України у 3 рази збільшилася кількість онкозахворювань, у 6,5 – захворювань ендокринної системи, у 6 – крові, у 31 раз – дихальної системи.

Чинники екологічного лиха в Україні на початку ХХІ ст.

За більш, ніж 25 років існування незалежної України становище змінилося неоднозначно. З одного боку, покращилося законодавство з охорони довкілля. З іншого, держава досі слабко контролює великі підприємства (нерідко особливо ті, що належать впливовим олігархам), а на місцях чиновники за хабар не звертають уваги на порушення.

Проте промислове виробництво в порівнянні з 1990 роком упало, що само по собі знизило рівень викидів. Цей ефект посилився з початком АТО та занепадом господарства на Донбасі (місце найбільшого зосередження об’єктів промисловості).

Чорнобильська зона відчуження повільно, але невпинно відновлюється в першу чергу через розпад радіоактивних частин, а не діяльність природоохоронних органів. Окреслилася тенденція до зростання екологічної культури українців. Утім така галузь, як переробка роздільних побутових відходів населення досі централізовано не налагоджена навіть у найбільших містах держави тощо.

Фактори, що завдають найбільшої шкоди довкіллю:

• транспорт (основний забруднювач повітря, водойм і ґрунтів);
• промисловість (застаріле та неефективне оснащення, зокрема на 1 од. продукції витрачається у 4 рази води більше, ніж у західноєвропейських країнах);
• енергетика (у першу чергу від ТЕС);
• сільське господарство.

Основні екологічні проблеми для України

* Радіоактивне забруднення. Зона відчуження та загроза радіаційних викидів на діючих АЕС.

* Деградація с/г угідь. Вітрова ерозія ґрунтів, їх забруднення хімічними сполуками, солонцювання, затоплення підземними водами.

* Забруднення питної води. Зношеність водогонів, відсутність належного очищування.

* Знищення лісів і зелених насаджень. Неконтрольована вирубка лісу.

* Нагромадження побутових і промислових відходів. Відсутня держава політика з утилізації відходів, більшість яких просто складується на відкритих сміттєзвалищах. Тверді відходи промисловості займають понад 180 тис. га.

* Забруднення атмосферного повітря, природних водойм і земельної поверхні.

Це частина екологічних проблеми України. Час від часу ситуація змінюється, з порядку денного «знімаються» одні негаразди, на зміну приходять інші.

Резюме

Розв’язання проблем з охорони довкілля вбачається в поєднанні кількох підходів:

1. Налагодження дієвої державної природоохоронної політики (законодавство та регуляторна діяльність).
2. Створення режиму сприяння власникам підприємств у питаннях екологічної модернізації (натомість санкції злісним забруднювачам).
3. Підвищення рівня екологічної культури.
4. Міжнародна співпраця у боротьбі з транскордонним забрудненням довкілля.

Примітка: У цій публікації є рейтинг, будь ласка, відвідайте цю публікацію, щоб оцінити її.