Початок державотворчих процесів у незалежній Україні

Державотворчі процеси в умовах незалежності полягали у створенні та розвитку головних інститутів української влади, їхньому законодавчому забезпеченні. Самостійна Україна мала визначитися з національними інтересами та вийти на міжнародну арену.

Початок державотворчих процесів пов’язують з прийняттям Декларації про державний суверенітет (16.07.1990), у якій проголошено про повноту влади УРСР, а сама республіка «здійснює захист і охорону національної державності українського народу».

Через рік, на фоні розпаду Радянського Союзу, Україна остаточно проголошує про незалежність (24.08.1991). З того часу державотворення перебуває в руках суспільства та Верховної Ради – обраного українськими громадянами парламенту.

До кінця 1991 року народні депутати приймають низку стрижневих актів: про зміну назви УРСР на «Україна», про українське громадянство, про державний кордон, про формування збройних сил України тощо.

На початку 1992 року відбулося затвердження державної символіки України, а саме:

синьо-жовтий прапор;
герб у формі тризуба;
Державний гімн на музику М. Вербицького (текст на основі слів П. Чубинського Верховна Рада затвердила 6.03.2003 р.).

Насправді державотворчі процеси потребували значно глибоких і ширших структурних перетворень, ніж заходи по облаштуванні атрибутів держави (символіка, кордони, оборона тощо). Україна мала позбутися адміністративного та ідеологічного спадку попередньої доби. Тому перед громадськістю постала необхідність:

демонтувати радянську авторитарну політичну систему та сформувати правовий демократичний державний устрій на базі трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової);
створити ринкову економіку замість централізованого планового господарства;
упорядкувати адміністративно-територіальний устрій;
розв’язати національні питання, гарантувати вільний розвиток усім народам України, зокрема забезпечити повернення кримських татар на історичну батьківщину;
налагодити добросусідські відносини з іншими країнами, стати рівноправним членом світового співтовариства;
та інше.

Одним із найскладніших процесів виявилося прийняття Конституції. Конституційний процес затягнувся до 1996 року. Цей Основний Закон вважається одним із кращих. Однак його ефективність, як і результативність більшості інших українських законодавчих актів залежить від механізму їхнього виконання державними органами. Тому весь час незалежності простежується характерна тенденція: на папері закони бездоганні, на ділі – жахливі. Через це державотворчі процеси тривають досі.