Закерзоння

Етнічні землі на карті Закерзоння
Підляшшя, Холмщина, Західна Бойківщина, Лемківщина та Надсяння на карті Закерзоння

Закерзоння – це смуга українських етнічних земель, що знаходяться за межами західного державного кордону України. Назва пов’язана з т. зв. лінією Керзона.

Термін поширився в 1920-30-ті рр. в публіцистичній літературі української діаспори. Як явище, Закерзоння оформилося в середині 1940-х рр., зі встановленням польсько-радянського кордону.

Лінія Керзона та Закерзоння на карті

Лінію Керзона 1919 року накреслила спеціальна комісія Антанти з розмежування польських і українських територій (очолював міністр іноземних справ Великої Британії Джордж Керзон).

1920 року цю межу лорд Керзон запропонував більшовикам як кордон між Польщею та радянськими республіками. Однак за результатами Ризького миру 1921 року радянсько-польський кордон проліг практично по польсько-російському кордону 1793–1795 рр. – в середньому 200 км на схід від Лінії Керзона.

Закерзоння (19,5 тис. кв. км) складають такі українські землі:

  • Підляшшя (Південне – українське, Північне – українсько-білоруське);
  • Холмщина;
  • Надсяння (інколи окремо розрізняють Північне Надсяння – Посяння довкола м. Любачів);
  • Західна Бойківщина;
  • польська Лемківщина.

Чехословацьких лемків слід виокремлювати. Географічно вони жили за лінією Керзона, проте політично це не мало для них значення.

1945 року було прокладено новий кордон між УРСР та Польщею, що дійшов до наших днів із незначними змінами 1951 року. Це розмежування пройшло по Керзоновій лінії з поправками на користь польської сторони: від 5–8 км (у середньому) до 30 км.

Переселення та депортація з Закерзоння в 1940-ві рр.

У 1920-1930-ті рр. становище українців Закерзоння було аналогічним до населення всіх Східних кресів – тобто всієї Західної України.

Зокрема в 1930-ті роки Варшава проводила політику пацифікації – замирення українців, їх полонізацію та повну інтеграцію з польським народом. Офіційна Польща не визнавала українців окремим етносом, вважаючи їх поляками, однак свідомо обмежувана в правах.

Пацифікація мала насильницький характер. Вона загнала в підпілля легальні національні організації та в очах українців дала в руки ОУН карт-бланш для терору проти польської еліти й урядовців.

У роки II світової війни УПА на Закерзонні активно діяла (особливо у його південній частині). Українське населення підтримувало повстанців, оскільки тут в 1943–1944 рр. Армія Крайова займалася етнічними чистками.

У середині 1940-х рр., щоб підірвати соціальну базу УПА і остаточно втихомирити регіон, прорадянська Польська народна республіка (ПНР) провела низку заходів з виселення українців із Закерзоння.

По-перше, це був обмін населенням з СРСР, що тривав протягом 1944–1946 рр. Складав кілька етапів. Переселення проголошувалося добровільним. В реальності процес набув репресивного характеру.

Часто українські села оточували війська ПНР та давали мешканцям кілька годин на збори, після чого відвозили на залізничні пункти, звідки переселенців відправляли до УРСР.

По-друге, 1947 року ПНР провела операцію «Вісла», внаслідок якої Закерзоння було очищено від українського населення. Цього разу людей вивозили до північних воєводств – земель колишньої Східної Пруссії.

Окрема акція – переселення бойків Нижньо-Устрицького району до УРСР 1951 року. Це була м’яка депортація, яку здійснив Радянський Союз у зв’язку з обміном з ПНР рівновеликих ділянок площею 480 кв. км.

Лемки в Чехословаччині

Примітно, що по-іншому склалася доля чехословацьких лемків. 10.07.1946 між СРСР та ЧСР було укладено аналогічний з ПНР договір про обмін населенням. Проте Прага не втручалася в процес виселення: вона дозволила радянським агітатором агітувати за виїзд, не примушувала емігрувати. Пропаганда спрацювала й понад 12 000 мешканців, переважно лемків, виїхало.

Жодних інших заходів з виселення місцевих українців ЧСР (а пізніше Словаччина) не проводила. Сьогодні словацькі автохтонні українці лишаються жити на землі своїх предків.

Резюме

1. Закерзоння охоплює низку історичних регіонів України (Лемківщину, Бойківщину, Надсяння, Холмщину, Підляшшя), що більшою частиною опинилися за межами сучасної України.

2. Назва походить від демаркаційної лінії Керзона. В реальності окрім «буквального» Закерзоння, ми говоримо ще й про смугу, яка розташована між сучасним польсько-українським кордоном і Керзоновою межею, шириною від 5 до 30 км.

3. У міжвоєнний період до 80% населення регіону складали українці. Внаслідок етнічних чисток, що проводило польське підпілля (насамперед Армія Крайова), та акцій примусового виселення в 1940-ві – 1951 рр., частка тутешніх українців знизилася до меж статистичної похибки.

ПоганоМожна кращеПочитати на разДобреЧудово (Станьте першим, хто оцінить статтю!)
Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.