Початок реформ в аграрному секторі

Індекс загального обсягу виробництва с.г. підприємств і господарств населення протягом 1990-2000-х рр.
Індекс загального обсягу виробництва с.г. підприємств і господарств населення протягом 1990-2000-х рр.

Радянська економіка трималася на командно-адміністративній системі. Втручання держави у господарські відносини було тотальним. Вільний ринок – відсутній. У таких умовах економіка демонструвала свою неефективність. Це стосувалося і сільськогосподарської галузі, яка на українських землях у дорадянську добу вважалася однією з основних.

До моменту здобуття незалежності у сільському господарстві УРСР домінували колгоспна та радгоспна форми господарювання. Селяни на своїх ділянках і дачники могли вирощувати продукцію для продажу, проте їхні дії на ринку були максимально обмежені. Хоча в період Перебудови 1986 року було дозволено здійснювати індивідуальну трудову діяльність, а 1988 року – займатися кооперацією, реальні реформи в сільському господарстві України розпочалися 1991 року.

До цього часу в суспільстві остаточно переконалися, що пора відійти від старої моделі економіки та відмовитися від комуністичної ідеології. У кінці 1991 року парламент України прийняв ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство». Будь-який громадянин отримав право займатися фермерством. На базі частки колгоспних, радгоспних і державних земель з’явився земельний фонд для потреб фермерських господарств. Новий закон також передбачав допомогу фермерам за рахунок матеріально-технічного та посівного фондів колгоспів і державних підприємств.

Частина колишніх радянських працівників сільського господарства (насамперед інженери, механізатори, агрономи, зоотехніки та інші), подалася у фермери. Станом на 1995 рік існувало вже 35 тис. фермерських підприємств. Проте через кризові явища 1990-х років ця цифра застопорилася й 2000 року була на 2 тис. більше.

1992 року було ухвалено ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Таким чином, у 1992–1993 роках колгоспи перетворилися на 1,3 тис. кооперативів і спілок, 180 акціонерних товариств, та, головним чином, КСП (кооперативні с/г підприємства) з правом працівників отримати свою частку від загального майна підприємства.

Проте нові закони не реформували статус землі сільськогосподарського призначення. Земля, як головний засіб аграрного виробництва перебувала ще в радянській юридичній площині, вважалася державною.

Земельна реформа в Україні. Змінив цю ситуацію Указ президента Л. Кучми «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері с/г виробництва» (листопад 1994 року). За два роки колективні господарства (за незначним винятком) отримали право власності на землю. Біля 6,1 млн працівників с/г підприємств або пенсіонерів, котрі вийшли на пенсію, працюючи в цих господарствах, отримали земельні паї. Присадибні ділянки було приватизовано 10 млн громадянами. Таким чином, відбулася приватизація в аграрному секторі.

Важливо, що земельний пай – це номінальне право власності на ділянку конкретної площі. Щоб фізично отримати у своє розпорядження ділянку (наприклад, для створення власного фермерського господарства), необхідно пройти процедуру виділення землі. Це породило проблеми для селян. З одного боку, власників відлякувала процедура, з іншого, земля могла опинитися біля села, дороги, або посеред голого степу. Тому власники паїв часто не мали або до сьогодні не мають уявлення про знаходження своїх ділянок.

Крім того, було накладено мораторій (заборону) на продаж землі сільськогосподарського призначення (триває досі). Землю не можна віддати під заставу (щоб фермер отримав кредити в банку), продати (якщо власники не цікавилися господарюванням або переїжджали до іншої місцевості тощо). Дозволяється дарування.

Паї можна було брати в оренду, це дозволило фермерам збільшити виробничий земельний фонд і успішно господарювати. Приватний сектор показав кращі результати, ніж наполовину реформована колективна (кооперативна) модель (див. діаграму на початку).

Тому Указ Л. Кучми «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» (грудень 1999 року) перетворив 11,4 тис. КСП на 14,7 підприємств ринкового типу.

Попри певні недоліки реформи в сільському господарстві, 2000 року відбувся перший приріст показників аграрного сектору. З часом галузь перетворилася в локомотив української економіки. Вважається, що для подальшого економічного прогресу в галузі потрібно створити вільний ринок землі, поглибивши земельну реформу в Україні.

ПоганоМожна кращеПочитати на разДобреЧудово (Станьте першим, хто оцінить статтю!)
Завантаження...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *