Повернення кримських татар на історичну батьківщину

Повернення кримських татар до Криму стало можливим у час горбачовської Перебудови. Цей процес набрав сили у 1988–1989 роках. Основну частку переселенців становили нащадки депортованих у 1944 році, або ті, хто пережив виселення в дитячому віці.

Більшість депортованих була перевезена до Узбекистану, де селилась у спецпоселеннях. За першого секретаря М. Хрущова було скасовано режимні умови в спецпоселеннях.

Проте на фоні такого побутового пом’якшення влада зберегла звинувачення кримських татар щодо державної зради. 50–60-ті роки пройшли під знаком боротьби татар за право повернутися до Криму, проте Кремль не йшов на поступки. Згодом депортовані отримали ширші громадянські права з неформальною забороною повернутися на півострів.

Під впливом безперервної боротьби татар, демократизації та лібералізації в суспільстві 1989 року всі перепони до повернення на батьківщину було усунуто. За 4 роки половина всіх радянських кримських татар (250 тис.) повернулася додому. Це, зокрема, позитивно вплинуло на приріст населення України на початку 1990-х років. Для представлення інтересів народу перед владою та в іноземних організаціях 1991 року було утворено Меджліс кримськотатарського народу.

На кримській землі на татар чекало багато проблем. Зокрема, виникли земельні суперечки з жителями, які заселилися в Криму після 1944 року.

З отриманням незалежності повернення кримських татар на історичну батьківщину стало справою України. 7.12.1991 р. Л. Кравчук, заявив, що для повернення кримчаків повинно бути створено підходящі умови, зокрема тому, що за чисельністю вони становили меншість серед населення півострову. Натомість президент не бачив доцільним перетворення територіальної Автономної республіки Крим у національно-територіальну автономію.

Така половинчаста позиція стала помилкою. Контроль у територіальній АРК взяли проросійські еліти. Їх підтримувала російська більшість населення. Республіканська влада пробувала тиснути на Київ і швидко заявила про бажання зблизитися з Російською Федерацією. Такі кроки досягли апогею в лютому–жовтні 1994 року, коли Ю. Мєшков займав посаду президента АРК. Центральній українській владі довелося діяти жорстко. Вона скористалася суперечками між кримським президентом і головою ВР АРК, щоб усунути Ю. Мєшкова від влади. Інститут президентства на півострові було скасовано.

У подібних ситуаціях кримські татари виступають виразними прихильниками єдиної України (див. Статус Криму). Це стало особливо актуальним під час тимчасової окупації Криму Росією.

ПоганоМожна кращеПочитати на разДобреЧудово (Станьте першим, хто оцінить статтю!)
Loading...

2 коментаря для “Повернення кримських татар на історичну батьківщину”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.