Чорнобильська катастрофа

26 квітня 1986 року вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС. Ця подія відома як Чорнобильська катастрофа та досі не має аналогів у світовій історії.

Станцію було збудовано за 90 км від Києва, неподалік від кордону з Білоруською радянською соціалістичною республікою. Реактор спроектований по застарілій технології та під час експлуатації мав загрози підвищеної небезпеки. Додатковим порушенням техніки безпеки стало близьке розташування до Київського водосховища, води з якого далі йдуть по Дніпру через густонаселені області республіки. 

Аварія на ЧАЕС відбулася під час проведення низки випробувань. Серед причин вибуху називають:

– проектні помилки;

– некваліфіковані дії персоналу;

– вимкнення під час експерименту систем захисту.

У момент вибуху ядерного реактора відбулася його розгерметизація, через що радіоактивні речовини, які містилися в атомному паливі, потрапили у довкілля.

Українські землі зазнали не найбільшого радіаційного забруднення. Перший час повітряні маси розносили радіаційні хмари передусім по білоруській і російській території. Білорусь отримала до 60% забруднення, що припало на терени СРСР. При цьому за межі Союзу випало близько 50% радіонуклідів.

Так склалося, оскільки над знищеним реактором виник струмінь висотою 1,5–5 км, який викидав продукти ядерного поділу протягом 40 днів, доки зону ланцюгової реакції не було завалено відкладами. За цей час радіонукліди піднімалися на висоту до 10 км, звідки радіаційні хмари поширилися окремими територіями Європи, Африки, Америки, Азії та Океанії. Там шкідливі речовини випадали разом з опадами.

На УРСР припав основний тягар усунення соціальних проблем Чорнобильської катастрофи. Влада відселила мешканців з території, в межах 30-кілометрового радіусу від ЧАЕС, утворивши зону відчуження. Майно людей, підприємства були залишені в зоні. 5 млн га вилучено з сільськогосподарського фонду.

Республіка, згодом незалежна Україна, мала забезпечити житлом і роботою переміщених осіб. З’явилося законодавство, яке давало соціальні гарантії, зокрема по медичному та пенсійному забезпеченню, постраждалим від аварії. Звісно, це створює навантаження на економіку.

Окрім евакуйованих до цієї категорії відносяться ліквідатори аварії на ЧАЕС – громадяни з різних регіонів СРСР, які через службові зобов’язання були залучені до ліквідації наслідків вибуху. Більшість ліквідаторів, що були присутні у безпосередній близькості зі зруйнованим реактором, отримала радіаційне випромінення несумісне з життям. Їх жертва – неоціненна для сьогодення.

Загалом в УРСР постраждало 3,5 млн. мешканців. 73 тис. громадян стали інвалідами.

Чорнобильська аварія стала лакмусовим папірцем, який розкрив проблеми централізованого управління в Радянському Союзі. З одного боку долею республіки розпоряджалися в центрі, натомість у випадку помилок чи катаклізму страдає населення та терени України. Крім того, московське та партійне керівництво УРСР в умовах усунення наслідків катастрофи повели себе неналежним чином. Вони воліли замовчувати про проблему, ніж повідомити громадян про небезпеку. В результаті, евакуація із зони відчуження розпочалася на день пізніше, а в Києві перші дні після інциденту населення готувалося до вуличних першотравневих урочистостей. Тоді у столиці радіаційний фон перевищував норму в рази.

Сучасники вважають, що Чорнобиль сприяв зростанню національної самосвідомості жителів УРСР та став однією з причин краху Радянського Союзу.

ПоганоМожна кращеПочитати на разДобреЧудово (Станьте першим, хто оцінить статтю!)
Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.