Внутрішньополітичне становище Української РСР у середині 1950-х рр.

Берия Лаврентий Павлович

5.03.1953 р. помер Й. Сталін. Це запустило нові перетворення в Радянському Союзі та, зокрема, УРСР. Результатом стали реформи Хрущова та його оточення, направлені на економіку та на лібералізацію в суспільстві (десталінізація, дисидентський рух).

Перші глибинні зміни зачепили внутрішню політику. У Москві розпочалася боротьба за владу, з якою тісно були пов’язана внутрішньополітична ситуація в УРСР.

Боротьба за владу в центрі та Україні між Берією та Хрущовим

Партійне протистояння розгорнулося між міністром внутрішніх справ Лаврентієм Берія (1899–1953) та секретарем ЦК КПРС Микитою Хрущовим (1894–1971) (сумісництво: 1-й секретар московського обкому партії).

За півроку події стрімко розвивалися.

Л. Берія намагається взяти під контроль союзні та республіканські партійні органи. Зокрема, 19 березня відряджає до УРСР найближчих помічників очолити республіканське МВС (замість довіреної людини Хрущова – генерала Тимофія Строкача).

Одночасно Берія наказує обласним управлінням свого міністерства таємно наглядати за місцевими органами партії.

Генерал Строкач, тепер уже очільник управління МВС у Львові, ігнорує наказ і повідомляє про нього місцевий обком. Проте партійне керівництво УРСР спускає цю інформацію по гальмах.

12.06.1953 Берія звільнив Т. Строкача і викликає його до Москви, генерал повідомляє М. Хрущова про наміри Л. Берії в Україні. Ці свідчення ввійшли до слідчої справи Берії.

Довкола М. Хрущова і Г. Маленкова (голова уряду в 1953–1955) згуртувалися партійна верхівка. Її лякали інтриганство та крута вдача Л. Берії, який останні півтора десятиліття очолював увесь репресивний апарат Союзу. «Цивільні» покладалися на Червону Армію (міністр оборони М. Булганін, заступник Г. Жуков).

26.06.1953 року за ініціативою М. Хрущова Берію було знято з займаних посад і арештовано.


Партійні лідери зорганізували процес, судили та розстріляли Л. Берію (23.12.1953). Того дня розстріляно його найближчих соратників (т. зв. «банда Берії»).

Внутрішньополітичне становище Української РСР та посилення влади М. Хрущова

Улітку 1953 року в Україні:

  • призначено 1-им секретарем ЦК КПУ О. Кириченка;
  • відновлено на посаді голови МВС УРСР Т. Строкача.

Після таких кадрових перестановок в Україні на керівні посади висунулася місцева еліта. Так українцями були:

  • 1-й заступник уряду УРСР (О. Корнійчук);
  • заступник уряду УРСР (С. Стефаник – син письменника В. Стефаника);
  • голова профспілок УРСР (К. Москалець).

Примітно, що низку таких «національних» призначень ініціював Л. Берія до свого ув’язнення.

Зрештою, в червні 1954 року понад 50% директорів великих підприємств, більше як 70% членів ЦК КПУ та 75% депутатів ВР УРСР становили українці.

Хрущов Никита Сергеевич

Партійне керівництво УРСР повністю підтримало М. Хрущова (з 7.09.1953 – 1-й секретар ЦК КПРС). Натомість Микита Сергійович викликав до центру своїх колишніх соратників з України.

Нагадаємо: протягом 1938 – 1949 рр. (з перервою у 1947) Хрущов очолював республіканський ЦК партії.

Так, у різний час радянськими маршалами стали українці К. Москаленко, Р. Малиновський, А. Гречко (останні протягом 1957 – 1976 рр. почергово очолювали міністерство оборони СРСР).

В. Семичасний керував радянським КДБ. А Д. Полянський, О. Кириченко, П. Шелест, М. Підгорний входили до всесоюзного Політбюро ЦК партії (протягом 1952 – 1966 рр. Політбюро називалося Президією).

Маючи підтримку у Москві та в ключовій республіці після РРСФР, Хрущов зосередив усю повноту виконавчої влади, очоливши 1958 року Раду Міністрів СРСР.

Десталінізація як інструмент внутрішньополітичної боротьби

Лібералізація стартувала 27.03.1953 року, коли за пропозицією Л. Берії Президія ЦК КПРС схвалила амністію для засуджених строком до 5 років за низку військових, господарських і посадових злочинів.

Беріївська амністія могла задобрити певні кола радянського суспільства та посилити підтримку міністра внутрішніх справ СРСР. Проте цього не сталося.

Амністія мала суперечливі наслідки.

З одного боку, вийшли на свободу вагітні жінки, матері дітей віком до 10 років, неповнолітні та похилого віку особи. Якась частина дійсно несправедливо засуджених.

З іншого боку, амністовано багатьох карних злочинців, натомість політичні в’язні в своїй масі лишалися в таборах, оскільки строк ув’язнення за політичні злочини був більшим за 5 років.

Як результат, країною пройшла хвиля кримінальних злочинів, учинених рецидивістами.

Загалом, 1,2 млн ув’язнених звільнено, 401 тис. слідчих справ закрито.

Після арешту Л. Берії десталінізація продовжилася.

7.09.1953 року Президія ЦК дозволила амністувати осіб, засуджених за законом «Про три колоски» 1932 року.

Маховик послаблень запущено. Було сповільнено русифікацію, припинено кампанії проти націоналізму, посилилася роль українців у різних сферах суспільства УРСР.

Наступні роки М. Хрущов і його оточення розгорнули економічні реформи та ліберальні послаблення, що ознаменувало добу хрущовської Відлиги.

 

 

 

ПоганоМожна кращеПочитати на разДобреЧудово (Станьте першим, хто оцінить статтю!)
Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.